У першому тексті Дар’я Бассель розповідає, про що варто знати на етапі розробки проєкту документального фільму: з чого розпочати пошук фінансування, як працюють українські та міжнародні фонди, а також ділиться порадами з власного досвіду.
У серії текстів «Продюсувати док» нам важливо поділитись досвідом та знанням з українською спільнотою. Ми всі постійно стикаємось з нестачею інформації, особливо українською мовою, про те, як продюсувати документальне кіно. Наша школа — це школа власних помилок. Іноді здається, що ми йдемо темним тунелем навпомацки. Іноді в цьому тунелі спалахує світло, коли зустрічаємось з іноземними колегами або отримуємо підтримку від українських більш досвідчених колег. Однак ці зустрічі та розмови дуже нечасті та короткі. Іноземних колег можна зустріти виключно на іноземних ринках та фестивалях, а можливість для таких поїздок є не завжди та й не у всіх. Зараз, коли світ зменшився до екрану твого лептопу, молодим професіонал(к)ам, які тільки заходять на ринок і ще не мають міцних контактів, особливо важко.
Можу на власному досвіді сказати, що в онлайні працюють лише попередньо встановлені зв’язки. Через великий потік інформації люди, які тебе не знають особисто, просто не відповідають на повідомлення. З другого боку, місцеве ком’юніті не завжди було відкритим та готовим ділитись досвідом. Зараз це змінюється — виникає цехова солідарність і розуміння, що ми потребуємо підтримки одне одного. Наприклад, нещодавно сформувалась українська Гільдія неігрового кіно. І нам хочеться зробити свій внесок у цей рух до відкритості, до вільного доступу та обміну знанням. Наш блог буде цікавим передусім продюсер(к)ам-початківцям/-ицям документального кіно, але, можливо, щось для себе знайдуть корисне і більш досвідчені колеги. Ми раді писати про продюсування документального кіно українською і сподіваємося, що ця серія матеріалів стане у нагоді й тим, хто прийде у професію через декілька років.
Девелопмент (розробка) документального фільму — перший та один з найважливіших етапів роботи над документальним проєктом. Це час, коли у вас є ідея, можливо, герой/героїня, може, навіть трішки відзнятого матеріалу, але немає ще чітко вибудованої історії. Є тільки примарне розуміння, куди ця історія може вас завести — або куди ви хочете, щоб вона вас завела. У вашому світі багато невизначеності, і саме в цей момент потрібно шукати фінансування, аби просуватися далі. Це означає доводити всім, що цей проєкт перетвориться на найкращий у світі фільм, і ви абсолютно точно знаєте, як це зробити.
Для документального кіно підтримка на етапі девелопменту надважлива, адже у документальному виробництві цей етап може тривати декілька років. Він включає як творчі пошуки, роботу над драматургією майбутнього фільму, занурення режисера/-ки у середовище, а успішність цього процесу зіграє врешті-решт основну роль у якості фінального продукту. Це також розробка стратегії фінансування, пошук та перші перемовини з майбутніми партнерами, що можуть дозволити залучити необхідне для виробництва фільму фінансування.
У які міжнародні фонди можна подати цей проєкт? Що вам для цього буде потрібно? Наприклад, якщо згодом ви хочете податись до Єврімаж, то маєте створити копродукцію (мінімум дві країни) та мати 50% підтвердженого фінансування у всіх країнах, які залучені до вашого проєкту. А якщо будете подаватись до Креативної Європи — то показати, що у вашої стрічки великий потенціал для дистрибуції всією Європою. У цьому випадку зовсім не завадить мати листи-підтримки від якомога більшої кількості каналів з різних європейських країн. Ці продажі можуть принести загалом не більше за 5–10% вашого бюджету, але саме вони допоможуть взяти велике фінансування у Креативній Європі.
Традиційним та одним з основних ресурсів фінансування документальних фільмів для центрально- та північноєвропейських продюсерів є телеканали. Іноді німецькі або французькі продюсер(к)и йдуть саме до каналів, а не до державних фондів, будуючи свою стратегію фінансування на передпродажі на один-два великих ТБ-канали. Натомість канали відкриті до креативної документалістики та мають традицію купувати контент у незалежних авторів та маленьких продакшенів. Цікаво спостерігати за розвитком індустрії в Україні, де канали та великі студії-виробники ТБ-контенту, навпаки, пролобіювали можливість отримання державного фінансування. Більш детально про телевізійну систему та можливості фінансування будемо говорити у наступних публікаціях.
Коли ви матимете стратегію залучення фінансування, зрозумієте, у якому напрямку вам рухатись, кого шукати для партнерства. Ідеальний розвиток подій — наприкінці етапу девелопменту вже мати підтверджену частину фінансування на виробництво.
Для початку варто зробити якісний мінікіт (іноді це ще називають project dossier). Він має включати в себе щонайменше:
Дуже бажано до синопсиса та трітменту додати опис головного / головних персонажів. Я майже не зустрічала цей елемент в українських презентаціях, а він надзвичайно важливий, адже дає можливість більше розповісти про вашого героя та контекст, у якому він живе.
Також можна додати коротку інформацію про місцевий соціальний / політичний / історичний контекст (background information). Це щось, що не буде прямо відображене у фільмі, але є важливим для розуміння його історії. Не розраховуйте, що іноземці гарно розуміються на проблемах українського суспільства. У кращому випадку вони знатимуть різницю між Румунією та Україною. Але й це не факт. Звісно, це пов’язано з відсутністю України в їхньому культурному полі, і саме українське кіно може неабияк впливати на ці процеси. Чим більше на міжнародному ринку фігуруватиме кіно про Україну та виникатимуть копродукції з Україною, тим глибше та якісніше іноземна спільнота зможе зануритись у наш контекст.
Не шкодуйте ресурсів та віддавайте обов’язково ваші англомовні тексти на вичитку — бажано носію мови. В мене є досвід преселекції для іноземних фондів: мушу сказати, що дуже важко пробиратися крізь погано написаний англійський текст. Це зменшує удвічі ваші шанси на успіх. Також раджу не шкодувати коштів на дизайн. Красиво зверстана презентація буде тішити не тільки вас, але й тих, хто приймає рішення під час відбору.
Без гарного мінікіту не варто починати контактувати з потенційними інвесторами та партнерами. Будьте готові оновлювати ваші матеріали (синопсис, трітмент, режисерське та продюсерське бачення) для кожної заявки. Звісно, не варто створювати новий проєкт під вимоги різних фондів. Але якщо ви уважно прочитаєте регламенти, то побачите, що для певних фондів важливий соціальний вплив майбутнього фільму, а для інших — інноваційність режисерського підходу. Якщо ваш фільм має відповідний елемент, приділіть йому більше уваги у презентаційних матеріалах.
Часто чула від українських продюсерів та продюсерок, що режисери, з якими вони співпрацюють, не хочуть брати участь у воркшопах. Мовляв, ми й самі знаємо, що робити. Окей, але за моїми спостереженнями, проєкт, який не був представлений на міжнародному ринку під час девелопменту та виробництва, має дуже низькі шанси потрапити на великі міжнародні фестивалі за межами України, не кажучи вже про те, щоб знайти сейлз-агента або зробити продажі на ТБ.
Воркшопи — це безпечне середовище, де всі розуміють ваші проблеми і готові вам допомогти. Допомогти краще висловити ваш задум, знайти підхід до героя, написати більш влучний логлайн, сформулювати краще продюсерське або режисерське бачення, вибудувати драматургію, подивитись на те, що ви робите, під іншим кутом. На воркшопах у вас є можливість спокійно розповісти тьютор(к)ам про свій проєкт, зануритись разом з ними у вашу історію. Оскільки індустрія насправді невелика, то ті люди, які сьогодні є вашими ментор(к)ами, завтра можуть бути преселектор(к)ами в якомусь фонді чи фестивалі або вони вже є продюсер(к)ами / сейлз-агент(к)ами / закупівельниками/-цями, які зацікавляться вашим проєктом і стануть у майбутньому надійними партнерами.
Звісно, не варто розраховувати, що кожна хвилина вашого перебування на воркшопі стане святим одкровенням, а в кінці на вас впаде все необхідне фінансування. Але пам’ятайте, що індустрія — це передусім людські зв’язки. Бо зрештою що ми робимо? Розповідаємо людські історії. Довго та наполегливо створюємо ці оповіді. На цьому шляху нам потрібні гарні друзі. Власне, воркшопи є цим простором, де таких друзів можна відшукати.
Зазвичай продюсер(к)и звертаються до національних кінофондів і отримують гранти на девелопмент проєкту. Ці гранти менші за обсягом, ніж гранти на виробництво, а у місцевих фондах їх легше отримати, адже вони знають своїх продюсерів та режисерів і зацікавлені в розвитку талантів у країні. Також там не такий великий конкурс, як у міжнародних фондах. В Україні такої можливості раніше не існувало взагалі, що, звісно, мало відповідні наслідки. Режисер(к)и та продюсер(к)и були змушені знімати фільм за власний кошт, а вже на етапі пізнього виробництва подавати проєкт у Держкіно. У 2018 році така можливість ненадовго з’явилась з появою Українського культурного фонду. Утім, за керівництва Бородянського на посаді міністра культури у 2019 році уряд прийняв рішення, що все фінансування на кіно має розподілятись виключно через Держкіно. Здавалося б, логічний крок. Але зрештою з УКФ гранти на розробку кіно прибрали, а у Держкіно так і не започаткували. Певні зрушення у цьому напрямку принесла пандемія коронавірусу та карантин, через який зараз готують одноразову акцію у вигляді підтримки кінопроєктів на етапі розробки. Незабаром обіцяють оголосити конкурс та умови. Гроші мають освоїти до кінця року, тож все має відбутися швидко. Звісно, для здорового, сталого розвитку кіноіндустрії одноразові акції — це лише тимчасове рішення.
Цікавий факт: у скандинавських країнах документальний проєкт офіційно може бути на стадії девелопменту майже до моменту прем’єри. У Швеції сума девелопмент-гранту може бути 100–120 тис. євро. На відміну від центрально- та східноєвропейських країн, скандинави не мають традиції багато писати під час подання заявок. Зазвичай вимагається до двох сторінок тексту. Натомість вони багато знімають та спілкуються з представниками фонду. Ніхто не виплатить продюсеру всі 100 тисяч одразу. Спочатку ти отримуєш 10 тисяч, працюєш над проєктом, показуєш фонду напрацювання, спілкуєшся. Якщо фонд бачить, що проєкт рухається, надсилають ще 20–25 тис. — і так далі. Це також дозволяє вибудувати діалог між виробником фільму та фондом. Якщо подивитися на систему скандинавських фондів, то зазвичай замість армій експертів та окремих рад, які мають збалансовувати один одного та запобігати корупції, у цих фондах існує по 1–2 людини, які оцінюють проєкти за окремими напрямами і потім узгоджують свої рішення з директором/-кою фонду. І все. Аналізуючи такий підхід, з жалем розумієш, що в Україні немає нічого подібного і що це проблема системна та світоглядна.
На EURODOC у нас була презентація від продюсерів фільму «Голубки з передмістя». Стрічка була, до речі, у програмі Docudays UA-2020. «Голубки з передмістя» — це копродукція Швеції та Великобританії, яка виникла через те, що режисерки фільму зі Швеції, а зйомки проходили у Шотландії. Продюсери Рут Рейд (Великобританія, Шотландія) та Маріо Адамсон (Швеція) залучили гранти на девелопмент у Шведського кіноінституту, Screen Scotland (Шотландський кінофонд) та в Інституті Санденс. На момент подання заявки до Інституту Санденс проєкт уже був у виробництві кілька років, було відзнято близько 70% матеріалу. Утім, гнучкість як Шведського, так і Шотландського фондів дозволяла проєкту офіційно залишатись на стадії девелопменту. Таким чином, коли авторки фільму подавали заявку на Санденс, то замість 20 хвилин з чорнового монтажу, який фонд вимагає при подачі на підтримку виробництва та поствиробництва, вони надіслали лише трейлер та декілька дуже сирих сцен.
Кадр з фільму «Голубки з передмістя»
Цікавим також є те, як іноземні фонди будують співпрацю з фільммейкер(к)ами. На презентації «Голубок з передмістя» був присутній Марк Томас з Шотландського кінофонду. За його словами, основною мотивацією віддати перевагу цьому проєкту було бажання підтримати шотландську продюсерку-новачку Рут Рейд, для якої це був перший повнометражний фільм. Screen Scotland попередньо були знайомі з Рут, бо вона була випускницею їхньої лабораторії Scottish Institute Talent Development. Адже кінофонд працює не лише як установа, що розподіляє гроші на фінансування кінопроєктів, а й як інститут, який сприяє реалізації та розвитку місцевих талантів. Звісно, проєкт їм дуже сподобався з креативної точки зору, а попередні короткі метри режисерок Марк уже бачив на Sheffield Doc/Fest. Під час презентації Марк неодноразово наголошував на важливості підтримки саме молодих продюсерів та допомоги у розвитку кар’єри. Для мене це неабияк актуальна теза — особливо в контексті нещодавно запропонованого в Україні нового положення про проведення конкурсу на здобуття державної фінансової підтримки, в якому суттєво обмежуються можливості молодих українських продюсерів на здобуття фінансування.
IDFA Bertha Fund | до 5000 євро
Catapult | до 20 000 доларів
The Whicker | до 80 000 фунтів стерлінгів
Cinereach (приймають заявки протягом усього року)
Більше іноземних фондів та інших можливостей тут та тут.
Doc Station at Berlinale Talents
Календар DOKWEB, аби слідкувати за всіма індустрійними подіями
Європейська асоціація документального кіно
Європейська жіноча аудіовізуальна мережа
У наступній публікації режисерка та продюсерка Аліна Горлова розповість детальніше про презентаційні матеріали, необхідні як для пошуку фінансування, так і для маркетингу готового фільму.
