Цього року від України в міжнародному воркшопі EURODOC беруть участь Дар’я Бассель, продюсерка та керівниця індустрійної секції DOCU/ПРО, та Аліна Горлова, режисерка і продюсерка. EURODOC — це одна з найкращих європейських програм, розроблена спеціально для незалежних продюсерів/-ок документального кіно. За підтримки Українського культурного фонду ми розпочинаємо серію публікацій «Продюсувати док», де Дар’я та Аліна діляться корисними спостереженнями і знаннями, здобутими на воркшопі.
Справедливо буде сказати, що справжнє життя фільму починається із зустрічі з глядачем, найчастіше — з фестивальної прем’єри. Для більшості документальних фільмів фестивальні покази або фестивальна дистрибуція лишаються практично єдиним каналом зв’язку як з аудиторією, так і з професійним колом: критиками та критикинями, журналіст(к)ами, колегами зі сфери кіно.
У царині некомерційного кіно, яким часто є документалістика, саме успішна фестивальна прем’єра відіграє вирішальну роль у подальшій долі фільму. Чим відоміший фестиваль, тим більше можливостей відкривається для стрічки після прем’єри. Великі фестивалі слугують для вас своєрідним трампліном, адже вони залучають багато представників та представниць медіа, програмерів/-ок інших фестивалів та агентів із закупівель. Чи вдасться вам сповна використати ці переваги, залежить від вашої підготовленості, а саме від фестивальної стратегії.
Над фестивальною стратегією варто міркувати вже на початку роботи над фільмом. Тоді, швидше за все, ви не будете витрачати час на зайву метушню та зможете вчасно знайти потрібних партнерів.
1. Варто визначитись, який фільм ви робите. Це експериментальне кіно, гібридне або таке, що закликає до змін у суспільстві? Це допоможе вам зрозуміти, на яких фестивалях фокусуватися далі. Наприклад, Visions du Réel відомий своєю любов’ю до гібридного та експериментального кіно, а Берлінале — до фільмів з яскраво вираженою соціальною тематикою.
Найкращий варіант — якщо у вас є можливість подорожувати та вивчати програми фестивалів особисто, відчувати смак програмерів та програмерок. Однак ви також можете зробити ретельне дослідження: проаналізувати сайти фестивалів та вивчити їхні архіви, переглядати трейлери стрічок та власне кіно — для цього існують гарні онлайн-платформи на кшталт dafilms або Festival Scope.
Визначившись з фестивалем, який, на ваш погляд, стане ідеальним місцем прем’єри вашого майбутнього фільму, спробуйте познайомитись з його програмер(к)ами. Важливо встановити прямий зв’язок та заявити про свій фільм ще на етапі виробництва. Це можна робити завдяки участі в різноманітних пітчингах, презентаціях та фестивальних воркшопах. Звісно, з часом, коли напрацюєте хорошу базу контактів, ви зможете комунікувати з колегами особисто, але на початку кар’єри участь у відповідних програмах є неабияк помічною. Спробуйте зацікавити своїм фільмом програмерів до того, як заповните аплікаційну форму на сайті фестивалю.
Визначившись з фестивалем, який, на ваш погляд, стане ідеальним місцем прем’єри вашого майбутнього фільму, спробуйте познайомитись з його програмер(к)ами. Важливо встановити прямий зв’язок та заявити про свій фільм ще на етапі виробництва.
2. Раджу читати профільні медіа на кшталт Variety, Hollywood Reporter та Cineuropa, щоб зрозуміти, як працюють фестивалі, на які ви націлені: наскільки великий ринок, який працює паралельно з фестивалем? Чи є якась специфіка на цьому ринку: географія, націленість на певні жанри, формати? Так ви зорієнтуєтесь, які можливості відкриває той чи інший фестиваль. Світова прем’єра, як і будь-який фестивальний показ, — це не лише вечірки та приємні прогулянки новим містом, а й інтенсивна комунікація щодо подальшої історії вашої стрічки — на інших фестивалях, телеканалах, онлайн-платформах.
Зазвичай за продажі фільму на онлайн-платформи відповідає сейлз-агент/-ка. Про їхню роботу ми розповідали в попередній публікації. Продюсер(к)ам навряд чи вдасться зробити це так само якісно, адже це геть інша специфіка та коло контактів. Саме тому питання світової прем’єри варто обговорити з сейлз-агентом/-кою, а він / вона мають бути у вас до прем’єри. При виборі фестивалю ви враховуєте не лише глядацькі зали, а й потенціал кіноринку, потужність індустрійної секції на ньому.
А от щодо фестивальної дистрибуції, то деякі продюсер(к)и воліють займатись цим самостійно. Це характерно саме для документального кіно, можливості якого потрапити до глядача вкрай обмежені — кожен показ є дуже цінним. Продюсер/-ка, яка провела з проєктом кілька років, знаючи кожну зморшку на тілі свого фільму, швидше за все буде більш ретельно та віддано працювати, щоб стрічка потрапила на максимальну кількість фестивалів. Існує багато нюансів, до яких варто бути уважними під час домовленостей. Наприклад, можна узгодити, щоб вашу світову прем’єру програмер(к)и поставили на початок фестивалю, якщо є перспектива організувати прем’єрний показ в іншій країні, на іншому фестивалі, що відбувається в ті самі дати. У сейлз-агента/-ки може бути від 5 до 35 не менш чудових фільмів, і такі тонкощі домовленостей можуть оминути його / її увагу.
3. Створіть свій календар / базу фестивалів, на які ви хочете подати свій фільм. Мені зручно користуватися таким планом:
На що варто звертати увагу, вивчаючи фестивалі:
Щодо градації прем’єрності, варто розрізняти:
Найвідоміші онлайн-сервіси, через які можна розсилати ваш фільм по фестивалях:
Гарний календар фестивальних подій (і не тільки) — DOKWEB.
Фестивальна стратегія — це розуміння специфіки вашого фільму, його сильних та слабких сторін, а також знання особливостей фестивалів і, відповідно, розуміння, який саме майданчик буде найкращим для вашого фільму.
Підсумовуючи, фестивальна стратегія — це не просто рух від фестивалю класу А до локального фестивалю в невеликому містечку на іншому кінці світу. Фестивальна стратегія — це розуміння специфіки вашого фільму, його сильних та слабких сторін, а також знання особливостей фестивалів і, відповідно, розуміння, який саме майданчик буде найкращим для вашого фільму. Іноді конкурсна програма менш відомого фестивалю краща для вашого фільму ніж, наприклад, позаконкурсна програма великого кінофоруму. Адже участь у конкурсі може принести нагороди, а відтак — більшу увагу. У позаконкурсі, навіть якщо це найпрестижніша секція «best of fest», ваша стрічка може легко загубитись.
У світі документального кіно поняття альтернативної дистрибуції дуже поширене. Ще донедавна онлайн-дистрибуцію теж зараховували до альтернативної. Адже VOD-платформи (video on demand — прим. ред.) почали з’являтись не так давно, і ще п’ять років тому не було чіткого розуміння, наскільки це перспективно. Епідемія коронавірусу внесла корективи і значно прискорила розвиток онлайн-платформ. Уже майже рік фестивалі відбуваються онлайн або в гібридному форматі, кінотеатри то працюють, то зачиняються, а сейлз-агент(к)и підкреслюють падіння продажів. Це свідчить про те, що традиційні механізми припинили працювати. Якщо раніше VOD-платформи були в кінці дистрибуційної ланки, то тепер вони зміщуються на початок або опиняються в середині процесу.
Мій знайомий режисер з початком пандемії припустив, що, можливо, це початок становлення нової кіномови. А якщо ми більше не будемо знімати для великого екрана? Що, як найбільший екран, на якому більшість населення планети буде дивитись фільми, — це екран айпаду? Ще півроку тому це звучало комічно, але зараз уже не видається аж таким фантастичним і далеким від нашої нової реальності.
Як виглядала модель дистрибуції раніше:
Кінотеатри > DVD > Pay TV > Free TV > VOD
Як виглядає зараз:
PVoD > TVoD > SVoD > FVoD > AVoD
Якщо ви зараз працюєте над фільмом, плануєте дистрибуцію та продажі, варто уважно придивитися до онлайн-платформ та спробувати знайти необхідні зв’язки, які допоможуть вам продати свій фільм саме туди.
Найбільш відомі світові платформи:
Платформа Mubi стоїть дещо осторонь, адже не генерує таких прибутків, як вище названі платформи, але показує саме те кіно, яке ми з вами любимо: авторське, некомерційне, фестивальне. У своєму сегменті Mubi є безперечним лідером.
Окремо також варто згадати платформу dafilms, що виникла як ініціатива семи найбільших європейських фестивалів документального кіно з відповідним фокусом та промоцією.
На українському ринку існують такі платформи:
На некомерційному кіно з цих платформ зосереджуються тільки Takflix та DOCUSPACE.
Повернімось до власне альтернативної дистрибуції. У контексті документального кіно існує широке коло дистриб’юторів (наприклад, Alexander Street), які працюють з фільмами, що мають сильний освітній або правозахисний елемент. Вони продають такі стрічки у навчальні заклади або до бібліотек різних організацій (наприклад, ОБСЄ), які зацікавлені у показі вашого фільму на своїх тренінгах, семінарах або інших подіях. Таким чином, ваша стрічка може опинитись на семінарі, де збираються науковці високого рівня і аналізують ваше кіно через призму наукових проблем. Це не просто цікаво, а й дуже престижно. Організатори ж зазвичай готові платити за показ (screening fee), а також привозити режисера/-ку і/або героїв фільму для участі в дискусії.
Гарним прикладом тут є стрічка «Явних проявів немає» Аліни Горлової, яка брала участь у Danyliw Research Seminar on Contemporary Ukraine в Університеті Оттави, Канада. Про фільм говорили вчені, розбираючи його в контексті проблем реабілітації військових в Україні.
Поза соціальною та науковою значущістю такі покази можуть бути непоганим джерелом доходу. Це називається освітньою дистрибуцією. Ви можете організовувати такі події самостійно, об’єднуючи зусилля з правозахисними та культурними організаціями, які дотичні до теми вашого фільму. Наприклад, якщо стрічка зачіпає тему біженців, вас може зацікавити співпраця з незалежними організаціями, що займаються допомогою біженцям. Це хороша нагода зібрати усіх долучених до певного питання та вивчити його з різних перспектив: можна супроводжувати покази обговореннями за участю авторів, героїв, експертів та експерток. Такі події можуть лягти в основу потужної імпакт-кампанії (impact — вплив — прим. ред.). Загалом імпакт-кампанії заслуговують на окремий матеріал, адже здобувають у світі документалістики все більшу популярність. Якщо вас цікавить ця тема, раджу почати знайомство з ресурсу Impact Guide.
Безкоштовні покази хоча й не приносять автор(к)ам прямого доходу, все одно є надзвичайно цінними. Це можливість зустрітися з новою аудиторією, висловити солідарність та підтримати культурне життя там, де для цього існує не так багато можливостей.
Окремим напрямом альтернативної дистрибуції документального кіно є безкоштовні покази в навчальних закладах, кіноклубах і загалом будь-де, де ваш фільм захочуть подивитись. Зазвичай такі покази є безкоштовними і хоча не приносять автор(к)ам прямого доходу, все одно є надзвичайно цінними. Це можливість зустрітися з новою аудиторією, висловити солідарність та підтримати культурне життя там, де для цього існує не так багато можливостей. Окрім цього, на таких показах охоплення аудиторії може в десятки разі перевищувати охоплення від звичайного кінотеатрального прокату. Кількість глядачів та глядачок може також слугувати цінним показником для ваших грантодавців.
У світі існує досить багато мереж, які займаються альтернативним некомерційним прокатом. Наприклад, Human Rights Film Network об’єднує світові фестивалі документального кіно про права людини. Кожен фестиваль цієї мережі працює і як дистриб’ютор, формуючи власний підхід для організації регіональних альтернативних показів. Це означає, що ваш фільм можуть побачити у найвіддаленіших куточках країни, де, можливо, й немає кінотеатрів. В Україні однією з таких мереж є Мандрівний Docudays UA, який з вересня по грудень показує стрічки в містах та селах по всій країні. Варто зауважити, що на такі покази також купують права, а для вас як для продюсера/-ки це не лише додаткове охоплення, а й невелика плата за право на показ.
Можливість потрапити у програму регіональних, позафестивальних показів — це також один з факторів, коли ви вирішуєте, якому фестивалю віддати національну прем’єру.
Європейські мережі:
