Тарас Томенко — український кінорежисер та сценарист, лауреат престижних кінонагород. Член Української та Європейської кіноакадемій (2018).

Народився 6 лютого 1976 р. у м. Києві, навчався на філологічному факультеті Київського національного університету імені Шевченка (1992 -1997) та в КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого (майстерня ігрового кіно Б. Савченка — 1997 — 2002, Аспірантура, кафедра кінорежисури та драматургії — 2005 -2007).

Стажувався на міжнародних ініціативах таких як Майстер-класи Кшиштофа Зануссі (2011, Польща, Варшава), Nipkov Program (2002, Німеччина, Берлін), Berlinale Talent Campus (2004 та 2005, Німеччина, Берлін), GAUDEPOLONIA Стипендія міністерства культури Польщі (2005). 

У 2001 році курсова робота — стрічка Тараса Томенка «Тир» була відзначена на Венеційському Міжнародному кінофестивалі (Премія ARTE-FRANCE), на 51-му Міжнародному Берлінському кінофестивалі (Гран-прі, Кращий короткометражний фільм у програмі Панорама). 

Фільм режисера «Пересохла земля» у 2006 році здобув нагороди на Міжнародному кінофестивалі в Салоніках, Греції (Приз за найкращий короткометражний фільм), Міжнародному кінофестивалі Саппоро в Японії (Приз за найкращий німий фільм), Спеціальний приз Федерації Європейських режисерів FERA, SPECIAL PRIZE OF FERA. 

Документальна робота «Будинок Слово» у 2018 році отримала Національну кінопремію «Золота Дзиґа» за найкращий документальний фільм, а ігрова стрічка «Будинок Слово. Нескінчений роман» у 2022-2023 роках Приз Best Feature Film на Міжнародному кінофестивалі в Кошице, Словаччині, низку нагород на Міжнародному кінофестивалі «I Will Tell» (Флорида, США): Найкращий повнометражний фільм, Найкраще звукове оформлення, Найкраща чоловіча роль, Найкращий актор другого плану.

Фільм «Терикони» про життя дітей у прифронтовій зоні Донбасу мав світову прем’єру на Міжнародному Берлінському кінофестивалі (програма Generation) й був відзначений на Одеському міжнародному кінофестивалі як найкращий український документальний фільм, Kharkiv MeetDocs (Приз журі Спілки кінокритиків), GoEast IFF у Німеччині (Кращий документальний фільм), має Приз FIPRESCI від Міжнародної федерації кінокритиків.