Огляд програми

Мрійливий світ програми DOCU/ЮНІСТЬ

01 червня 2023

Напевно, жодні інші стосунки у світі не вміщують у собі стільки амбівалентності, як стосунки в родині. Ми гріємося об незмінну близькість наших рідних і водночас потребуємо дистанції, якщо надто довго й тісно контактуємо з ними. Ми бунтуємо проти сімейних традицій, у яких немає місця для наших бажань та потреб і водночас опираємося на них у буремні періоди життя. Ми ранимося всередині родини й зростаємо в ній.


Фільми програми DOCU/ЮНІСТЬ окреслюють цей спектр непростих досвідів та переживань у чутливий та обережний спосіб. Тут немає дидактичних матеріалів чи етюдів у чорно-білих тонах; натомість є всі відтінки сірого й мережка етюдів про «так, але водночас». Тут є історії про дорослішання, сповнені суму і вдячності за те, яким було дитинство та як відбувається ініціація у світ дорослішання. Є історії про передавання досвіду від старшого покоління до молодшого, де вищезгаданий досвід може бути як зерном для внутрішньої опори дитини і її опору мінливому світу, так і токсичним багажем, який краще залишити попереднім поколінням (а найімовірніше, досвід стає і тим, і іншим). Неважливо, чи працює конкретний фільм з екологічною тематикою чи соціальною — всі вони залишають після себе бажання дістати сімейний альбом і закликати всіх предків дати сили пережити ще один робочий тиждень. Адже дорослішання, — наче промовляють до нас  фільми з цієї програми, — це ніщо інше, як алхімічне перетворення травм та міфів своїх предків на золото, яке завжди грітиме зсередини.


«Оаза»

Близнюки Ральф та Ремі проводять більшість часу разом. Брати їздять на великах по скейт-майданчику, ловлять жаб на місцевому озері й катаються на катамарані під яскравими й водночас ніжними променями літнього сонця. Звичайні собі підлітки. «Він мій брат, я люблю його. Я проводжу так багато часу з ним, що для мене він, як усі інші», — каже Ремі на півдорозі фільму. І додає, що він «просто помітив, що брат інакший поступово, по мірі власного дорослішання».


Фільм намагається надати нам таку ж оптику та переконатися, що ми бачимо відмінність братів теж поступово. Різниця між ними помітна, але не критична: Ральф мовчазний, імпульсивний, тримається осторонь однолітків; Ремі усміхнений, завжди в центрі групи, поводиться як дорослий. Цей фільм не зацікавлений у тому, щоби розповісти історію про чиюсь неповносправність, тому вона ніколи й не потрапляє у фокус сама собою, не називається безпосередньо. Оаза тут радше є метафорою місця, де брати перебувають зараз у своєму житті, — їхнього дитинства, яке незабаром завершиться. 


Цю історію можна було б розповісти як історію парентифікованої дитини, яка однією ногою завжди в царстві дорослих через свою роль піклувальниці. Натомість автор(к)и обирають більш тендітну і збалансовану лінзу, в якій Ремі та Ральф можуть залишатися просто братами, а їхні стосунки — звичайними стосунками сиблінгів, зі своєю особливою і відповідною до контексту динамікою, як і будь-які інші сімейні стосунки.


«Надлишок нас врятує»

Динаміка родини як первинної спільноти постає перед нами також і в обʼєктиві стрічки «Надлишок нас врятує». Підлітка Фаустін живе разом із батьком, дядьком та рештою родини в селі Вільро на півночі Франції. У Вільро, — каже Фаустін, — немає перукарні, супермаркету, немає аптеки; але люди тут вірять у те, що терористична атака може статися просто в них у селі. 


Фільм мігрує із документальної форми в гібридну, майже створюючи свій власний мультисвіт через залучення ігрових елементів. Часом здається, що всі сцени цирку та хаосу перед нами просто вдало зіграні усією сім’єю — настільки химерно розвиваються події на екрані. І, зрештою, часом так і є. Молода Фаустін завжди тримається осторонь від усіх витівок своєї родини, і її погляд витвережує навіть тоді, коли сама камера нас обманює.


«Ширампарі: спадок річки»

В одному з найбільш віддалених місць Амазонії батько із племені ашанінка вчить свого сина ловити сома за допомогою самого лише рибальського гачка та правильної техніки пірнання. Фільм показує Рікі та його батька: вони живуть біля річки Юруа, яка забезпечує їхнє селище рибою та іншою поживою. Щоденна наявність родинної вечері залежить від прозорості води в річці та спритності рибака. Для батька приходить час навчити свого сина всього, чого колись навчили його самого, а для Рікі — правильно зв’язати свій перший гак та зловити свого першого величезного сома. 


За ініціативою Арліндо навчити сина традиційного рибальства стоїть також його потреба у створенні свого спадку. В ситуації, коли історично багаті на біологічне різноманіття землі ашанінка опиняються під загрозою побудови гігантського шосе між Бразилією та Юруа, шлях життя племен цього регіону Амазонії також стає загроженим. І тоді ловля сома — це не лише ритуал переходу з дитинства в дорослість, але й жест надії, що ця спільнота зможе тривати далі.


«Вівчар»

Перед Кіаном, який приїжджає до свого дідуся на літні канікули у фільмі «Вівчар», стоїть схоже завдання, що й перед Рікі. За літо дід Мартін хоче навчити хлопця самостійно справлятися з вівцями на родинній фермі, хоча сам Кіан волів би мати вранці досхочу часу для сну, а решту дня проводити, граючи в футбол із друзями й купаючись у морі.


Настанови Мартіна суворі, і часом він не має достатньо терпіння для Кіана. Той не надто ретельно прибирає стайні, ще не вміє швидко обрізати роги баранам, та ще й пес-пастух Томас не слухається вказівок хлопця. Вівчарство — суворе ремесло, яке вимагає строгості та дисципліни як до себе, так і до тварин. У цьому фільмі підлітковий і мрійливий світ Кіана, де ще є місце грі та жартам, ніби вступає в протистояння зі світом Мартіна, в якому бізнес живе за своїми правилами, а недостатньо чисті стайні можуть спричинитися до позбавлення ліцензії. Ірландський горбистий ландшафт і суворий клімат у кадрі наче ще більше підсилюють контраст із ніжним віком Кіана та виборами, що постали перед ним.

Чільне фото: кадр з фільму «Ширампарі: спадок річки»

Текст: Наталя Єрьоменко

_______
Ювілейний 20 Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Швейцарії в Україні, Українського культурного фонду, Посольства США в Україні, Посольства Ірландії в Україні, Посольства Данії в Україні, Посольства Бразилії в Україні, Польського інституту в Києві та Чеського центру Київ. Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.



22 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
 6 — 13 
червня 2025
Відкриваємо прийом фільмів на Docudays UA-2025
Новини
01 серпня 2024
Відкриваємо прийом фільмів на Docudays UA-2025
Новини
01 серпня 2024
ГО «Докудейз» запускає проєкт LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів війни
Новини
26 липня 2024
ГО «Докудейз» запускає проєкт LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів війни
Новини
26 липня 2024