З чого складається образ майбутнього? Іноді майбутнє занурюється в невизначеність і залежить від перебігу війни в Південному Судані. Іноді воно лежить, змите цунамі, на дні Тихого океану біля узбережжя Японії. Колись словацька родина готувалася до великого весілля, аж от — ховає закохану пару журналістів/-ок, вбиту на замовлення місцевого олігарха. Це сюжети фільмів, відібраних до центральної програми — «Образ майбутнього». Так, вони непрості. Кожного разу, переживаючи нову драму, я замислююсь: чи є вихід? Чи вистачить у героїв/-нь сил пережити втрату, боротися за відновлення справедливості й покарання винних? Адже документальні фільми — не ігрові історії Голівуду, де гарантовано позитивний фінал.
У квітні я була у відрядженні в Братиславі. Гуляючи старим центром, я натрапила на пам’ятник журналісту Яну Куцяку і його нареченій Мартіні Кушніровій. Хтось приніс їхню спільну фотографію і свіжі квіти. Цих молодих людей було вбито п’ять років тому, у їхньому будинку, в селі за 65 км від Братислави. Ян розслідував податкове шахрайство кількох бізнесменів, пов'язаних зі словацькими політиками вищого рівня.. Вбивство стало потрясінням й спричинило масові протести у всій країні та за її межами..21 жовтня 2019 року Спеціальна прокуратура передала до суду обвинувачення проти одного з найбагатших бізнесменів Словаччини Маріана Кочнера та ще чотирьох осіб. Однак олігарха виправдали. Рідні та друзі вбитих почали своє розслідування й кампанію з покарання злочинців. Частиною цієї боротьби став фільм «Вбивство журналіста» режисера Метта Сарнецкі. Знайдені докази допомогли висунути нові обвинувачення й наново відкрити справу проти Маріана Кочнера.
У березні 2011 року, внаслідок землетрусу, по північному сходу в Японії вдарило гігантське цунамі, висота якого сягала 15 метрів. Внаслідок трагедії загинули або пропали безвісти близько 18 тисяч людей. Фільм «Усі наші серця б’ються в ритмі зірок, що вибухають» Дженніфер Райнсфорд — це епічна одіссея про катастрофу людини й природи, про можливість зцілення після пережитого. Один з героїв заприсягся підняти з глибин тіло дружини. Він день у день обстежує води узбережжя. Водночас на березі працює група волонтерів/-ок: вони витягають з океану мотузки, сітки, уламки будівель — все, що може загрожувати життю риб і тварин. Авторка нагадує, що появі кисню на планеті ми завдячуємо маленькій водорості, що ховалася від ультрафіолету під товщею води. Нині ми маємо попіклуватися про океан, звідки походить земне життя. 
У фільмі «Відвідувачі» режисерки Вероніки Лішкової, молода антропологиня Зденка переїжджає з чоловіком і трьома синами на Шпіцберген. Її цікавить вплив глобалізації на жителів/-ок найпівнічнішого міста світу Лонґ’їр, але також і відповідь на запитання, чи є у світі місце для побудови ідеального майбутнього. Перед Зденкою близько 1000 респондентів/-ок — усе населення містечка. Проводячи інтерв’ю, вона починає розуміти, наскільки неоднорідною є невелика місцева громада. Колоністські практики, расова дискримінація та інші гріхи цивілізації сягнули навіть сюди, в царство льодовиків та полярних ведмедів. Героїні довелося дістатися краю світу, щоб переосмислити поняття дому й важливості свого місця в рідній Чехії.
Режисер(к)и фільму «Юний Платон» пропонують нам переміститися до Північної Ірландії, у Белфаст. Тут є школа з незвичайним директором: він любить Елвіса і грецьких філософів, а ще вірить, що освіта допоможе зупинити майбутні конфлікти в столиці. Така задача — не з легких: місцева громада живе бідно, поряд з сектантською агресією, зловживанням наркотиками та насиллям. Однак початкові класи, якими опікується Кевін Мак-Карві, — це діти, які володіють мудрістю грецьких філософів, підкуті в дискусіях про релігійні та національні конфлікти, з розвиненим критичним мисленням. На батьківських зборах вони виглядають набагато розумнішими за своїх матерів. Саме новий формат освіти, на думку авторів/-ок стрічки, здатен подолати депресію в регіоні й перезавантажити країну.
Останній у добірці — фільм «Немає простого шляху додому». Дружина і доньки легендарного лідера Південного Судану вертаються додому з екзилю, аби продовжити справу чоловіка та батька, який помер десять років тому. Країна перебуває у стані війни протягом більшої частини своєї короткої історії. Режисерка фільму Акуол де Мабіор записує ранкові розмови з мамою, яка стає на чолі держави й надією для всієї нації. Непростий вибір, де в жертву віддають особисте, щоб досягти миру і процвітання батьківщини. 
Переглядаючи відеощоденник Акуол, я замислилася над поверненням українців/-ок додому. Відбудова держави — одне з найголовніших випробувань нашого покоління.
Поговорімо, з чого починати. Можливо, саме з освіти, як вважає директор ірландської школи з фільму «Юний Платон»? Ми також викриватимемо корупційні скандали й зловживання в новій післявоєнній країні. Та нам потрібно бути напоготові, щоб захистити найвідважніших, що займатимуться розслідуваннями. Наслідки війни — це забруднені й заміновані території, копітка робота, де потрібні будуть всі: розміновувачі/-ки, екологи/-ні, волонтер(к)и, аграрії/-йки, працівники/-ці туристичної сфери, правозахисники/-ці, активіст(к)и та численні свідомі й небайдужі громадяни/-ки. Можливо тоді ми зможемо збудувати ідеальне майбутнє у своїй країні, не шукаючи його по далеких світах, як це робила Зденка.
Сподіваюся, перегляд цієї програми допоможе збудувати ідеальну країну хоча б у нашій уяві. Де кожен та кожна — відповідальний/-а за спільний образ майбутнього.
Чільне фото: кадр з фільму «Усі наші серця б’ються в ритмі зірок, що вибухають».
Текст: Дар'я Аверченко, директорка Комунікаційного департаменту і членкиня відбіркової ради Docudays UA
_______
Ювілейний 20 Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Швейцарії в Україні, Українського культурного фонду, Посольства США в Україні, Посольства Ірландії в Україні, Посольства Данії в Україні, Посольства Бразилії в Україні, Польського інституту в Києві та Чеського центру Київ. Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.
