SUNNY BUNNY, або «Сонячний зайчик», бере початок із кінофестивалю «Молодість», де представляв нове й класичне ЛҐБТКІА+ кіно. Спеціальна програма існує на фестивалі з 2001 року. Отже, «Молодість» був другим з-поміж великих міжнародних неспеціалізованих фестивалів (після Берлінале й Teddy), що запровадив особливу нагороду й виокремив це кіно в окрему програму. Тепер же настав час для її розширення в окремий фестиваль, який водночас надалі зберігатиме зв’язок із «Молодістю». Подія наголошуватиме на видимості спільноти й вагомості квірних історій, оповідей і поглядів у кінематографі й культурі та, безумовно, важливості прав людини, особливо ЛҐБТКІА+ людей.
Тож дуже доречно фестивалю SUNNY BUNNY представити фільм саме в програмі правозахисного фестивалю Docudays UA. Для цього ми обрали «Кокомо-Сіті» — надзвичайно яскравий (попри контрастну чорно-білу палітру) фільм від режисерки-дебютантки Д. Сміт. У його основі — відверті інтерв’ю з чотирма темношкірими транс-жінками, секс-працівницями. Він може видатися стандартним американським наративним фільмом із «головами, що говорять» — та нехай вас не вводить в оману його позірна простота. Це винахідливе й навіть у чомусь новаторське кіно. Яскрава й динамічна музика, що віддзеркалює ритм і монтаж фільму — нагадує нам про те, що його творчиня раніше була успішною виконавицею та музичною продюсеркою, яка працювала, з-поміж інших, із Кеті Перрі та Ліл Вейном. Проте її кар’єра в цьому бізнесі завершилася, коли вона здійснила транс-перехід. Тож Сміт звертається до теми секс-роботи: адже чимало транс-жінок, особливо темношкірих, вимушені йти в цю справу через повсюдні упередження й стереотипи щодо них. І знаходить надзвичайно цікаві відповіді серед героїнь фільму, які живуть в Атланті та Нью-Йорку. Ці питання часто незручні, а відповіді — й поготів. Ані героїні, ані сам фільм не стримуються у своїх оповідях, які насмішать, і налякають, і шокують, проте й навчать глядач_ок.
Попри розважальний динамічний тон, «Кокомо-Сіті» є бурхливим і радикальним, він не займається політкоректністю й не має на меті когось задовольнити. Натомість відверто, часом різко, але дуже чесно говорить про світогляди героїнь, препаруючи маскулінність, расові питання, гендерні стандарти й устої. Та, зрозуміло, сексуальні взаємини й секс-роботу. Вам захочеться «шазамити» весь саундтрек і розтягти фільм на цитати. Однак не забувайте відкритися до розповідей героїнь і почути те, на чому вони наголошують.
«Приз глядацьких симпатій» на Берлінському кінофестивалі, з одного боку, нагорода «NEXT» за новаторство на кінофестивалі «Санденс» — з іншого. Це фільм, що з часом стане класикою штибу стрічки «Париж у вогні». А наразі — покликаний привести аудиторію «Сонячного зайчика» на Docudays UA, а глядач_ок останнього — зацікавити в програмі SUNNY BUNNY, продемонструвавши, яке особливе, натхненне, незвичайне й часом радикальне кіно представлятиме перший в Україні ЛҐБТКІА+ кінофестиваль.
Текст: Богдан Жук, куратор програми та співзасновник і директор фестивалю SUNNY BUNNY.
_______
Ювілейний 20 Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Швейцарії в Україні, Українського культурного фонду, Посольства США в Україні, Посольства Ірландії в Україні, Посольства Данії в Україні, Посольства Бразилії в Україні, Польського інституту в Києві та Чеського центру Київ. Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.