Витоки документальної фотографії мають міцні зв’язки з оприявненням подій, місць і явищ, прихованих від суспільної уваги. Утім, світлини, що з’являлися як соціальний репортаж або антропологічна розвідка, згодом потрапляли у поле мистецтва, у музейні колекції. Іноді для того, щоб пройти цей шлях, потрібно було кілька десятиліть.
Ми говоритимемо про професійний фокус фотографа Олександра Чекменьова, та, зокрема, про його серії світлин, зроблених в Овруцькій психіатричній лікарні у кінці дев’яностих.
Чому ментальні захворювання тісно пов’язані з іншуванням у культурі та мистецтві? Чому сприйняття коливається від сакралізації до стигматизації — і спричиняє виключення, хоч до чого ми схилимося?
Насамкінець, як видання та фотографи працюють з такими складними темами? Чи існує такий жанр, як соціальний портрет? Чому в цифрову добу фотографи досі працюють з плівкою — аналоговим медіумом?
Спікер:
Олександр Чекменьов народився у Луганську на Сході України. Він розпочав кар’єру фотографа в невеликій фотостудії рідного міста: у вільний від роботи час фотографував на вулицях і в будинках людей, на яких найсильніше вплинула економічна криза після розпаду Радянського Союзу. Його роботи дозволяють зсередини і зблизька поглянути на трансформацію шахтарського регіону в дев’яностих. У 1997 році Олександр переїхав до Києва, де працює фотожурналістом. Його роботи публікували у блозі New York Times Lens, Time Lightbox, New Yorker Photo Booth, MSNBC, Qwartz та інших виданнях
Модераторка:
Віра Балдинюк — кандидатка філологічних наук, головна редакторка онлайн-журналу про культуру «Коридор», журналістка, критикиня. Нині отримує ступінь з управління культурою в Ягеллонському університеті (Краків). Лауреатка премії Women in Arts, заснованої Українським інститутом та UN Women Ukraine в номінації «Критика, культурна журналістика та дослідження».
