Пам’ять про Голокост — одна з найбільш болючих та травматичних для європейського суспільства. Фільм «Про звірів та людей» через історію Варшавського зоопарку розповідає про цей непростий період в історії Польщі. Архівні кадри, що задокументували створення зоопарку та його життя під час Другої світової війни, поєднуються з історіями очевидців, які розповідають історію цього місця, звірів та людей, що стали його частиною.
У межах Мандрівного Docudays UA у Житомирі 22 жовтня відбувся кінопоказ фільму та дискусія за участі Ірини Вишневецької, керівниці відділу общинного розвитку єврейського Благодійного центру «Хесед Шломо», завідувачки відділу зв’язків із громадськістю Національного музею космонавтики ім. С. Корольова, заслуженої діячки культури. Ірина Вишневецька поділилась роздумами про стрічку та роль документалістики в роботі з пам’яттю про Голокост.
Фільм Лукаша Чайки «Про звірів та людей» — ще одна спроба зрозуміти одну з найжахливіших трагедій людства — Голокост. Трагедії, яка показала, що глобальні наукові, технічні досягнення сучасної цивілізації не є запорукою того, що людина не знищуватиме іншу людину за національність, колір шкіри, політичні або релігійні погляди.
Історія єврейського населення — частина історії Житомирщини. На початку XX сторіччя в Житомирі жив один із засновників сучасної літературної мови іврит — Хаїм Нахман Бялік. З Житомиром пов’язані імена визначних письменників, науковців, художників єврейського походження. Тут працювали талановиті єврейські ремісники і професіонали різних галузей. Проте цей єврейський світ безжально і планомірно знищувався. На території міста було створено гетто, а перші масові знищення єврейського населення відбулися вже 19 липня 1941 року. Історичні документи свідчать, що вбивства та пограбування людей здійснювались за планом та графіком з чітким дотриманням щомісячного і поквартального їх виконання. Згідно з матеріалами «Комиссии по учету ущерба, нанесенного немецкофашистскими захватчиками» на території Житомирщини під час німецької окупації було закатовано 75 764 євреї. Серйозні дослідження цієї проблематики ведуться і сьогодні науковцями Житомира, зокрема Наталією Рудницькою, доценткою кафедри історії України Житомирського державного університету ім. І. Франка.
Багато в чому саме завдяки майстрам-документалістам безпрецедентна катастрофа ХХ сторіччя, що поставила за мету знищити цілий народ, з середини 50-х років минулого сторіччя стала відома людству. Почалося все з короткометражної стрічки «Млини смерті» американця Біллі Уайлдера. Потім був фільм Алена Рене «Ніч і туман», однак відкрито тема винищення саме єврейського населення в цих стрічках не порушувалась. Обітницю мовчання порушив Клод Ланзман, творчість якого є своєрідним епічним документальним пам’ятником тим, хто загинув.
Кадр з фільму «Про звірів та людей»
І ось фільм нашого сучасника, створений у 2019 році — «Про звірів та людей». Перед глядачем постає життя родини засновника Варшавського зоопарку Яна Жабінського, який у власному будинку і підсобках загону для тварин під час Другої Світової війни ховав євреїв від переслідувань нацистів. Ян Жабінський не вважав свої вчинки подвигом. Це була єдина можлива форма існування для того, хто перетворив свій будинок на своєрідний Ноїв ковчег, у якому врятував близько 300 людей. «Ми відчайдушно намагались вигадати, що ми можемо зробити… Шанси на успіх залежали від того, наскільки ми здатні зберегти здоровий глузд, коли навколо коїлось божевілля», — зазначає Тереза Жабінська, донька Антоніни та Яна Жабінських, згадуючи події Другої світової війни у Польщі.
Під час дискусії після кінопоказу глядачі та глядачки обговорювали актуальність проблематики фільму і на сьогодні. Адже в різних країнах світу і зараз відбуваються знищення та дискримінація людей за різними ознаками, і в сучасному світі треба відстоювати право людини бути людиною незалежно від національності.
Режисер стрічки «Про звірів та людей» не дає відповідей і начебто не ставить запитань. Але під час перегляду вони самі постають перед глядачем: чому подібне стає можливим і чи можливе повторення трагедії? пам’ятати — чи забути? що значить бути людиною? як зберегти віру в людину? у чому сенс людського існування?
Кожен з нас дає свої відповіді на ці питання. Але від наших відповідей залежить, яким буде життя на планеті Земля, спільній для звірів та людей.
Текст: Ірина Вишневецька
