«Знаходження: Шотландія у фокусі» – спеціальна програма цьогорічного Docudays UA. В її рамках досліджується та перевідкривається кінематографія, яка знаходиться у тіні впливового британського кіномистецтва загалом, але з боєм торує власний шлях. Про особливості і проблеми шотландського документального кіно та критерії відбору фільмів програми ми поговорили із членом журі та співкуратором секції «Знаходження: Шотландія у фокусі» Хосе-Рамоном «Мон» Рівасом. Стрічки програми доступні для перегляду до 10-го травня на docuspace.org.

Ви виступили співкуратором програми шотландської документалістики для Docudays UA. Що для вас було важливим при відборі стрічок? 

Коли ми обговорювали програму, то були зацікавлені у фільмах, здатних зобразити життя Шотландії водночас у селах та містах, охопити багато різних героїв. У цьому сенсі обрані фільми створюють цілий калейдоскоп історій, надають голос як новим талантам, так і майстрам на кшталт новаторки Маргарет Тейт.

Кадр з фільму «Ефемерний» (реж. Маргарет Тейт)

Які загальні критерії відбору фільмів ви визначаєте для себе як незалежного програмера?

Спершу, я довіряю власному смаку. Я також частина авдиторії, тож моя реакція – це перша інстанція. Для мене жанр не є чимось важливим для складання програм. Я люблю фільми, які розмивають межу між фактом та вигадкою, складні, які змушують глядачів збентежено гадати: щойно побачене – правда чи ні. Також дуже важливо знати публіку, для якої ви створюєте програму, чи готова вона сприймати експерименти чи ні.

Я намагаюсь брати різноманітні теми та різні географічні зони світу, але уникаю традиційних підходів, таких як балакучі голови і фільми, схожі на журналістські розслідування. Я люблю картини креативні та кінематографічні, створені для перегляду на великому екрані, з сильними історіями і сильними характерами. Також надаю перевагу стрічкам, які складно знайти у комерційних колах, які зроблені новими авторами, початківцями, які надають голос персонажам та історіям, недостатньо представленим у кінотеатрах та на фестивалях.

Як би ви охарактеризували шотландську документалістику? Що цікавить її авторів?

Що ж, дискусія про національний кінематограф надто складна, щоб узагальнювати. Не дуже вірю, що можна знайти спільні риси, притаманні всім режисерам, але я відчуваю, що є теми, поширені серед тих, хто працює у шотландському кіновиробництві. Це відносини із землею, зв’язок із сільською місцевістю та природою.

Кадр з фільму «Третій тато» (реж. Тереза Моерман Іб)

У програмі Docudays UA багато шотландського соціального кіно, яке говорить до глядача із серйозною інтонацією. Як виникла традиція такого соціально-критичного кінематографа?

У цього аспекту є історичні та політичні причини. Шотландія – передова країна, але постійно перебуває у тіні більшого та впливовішого сусуда – Англії. Було чимало зіткнень, які зробили Шотландію бойовою, такою, що постійно бореться за соціальну справедливість та рівність для себе всередині Сполученого Королівства. Достатньо поглянути на одного з найзнаніших шотландських сценаристів драми, Пола Лаверті (автор, найбільш відомий сценаріями для фільмів Кена Лоуча. – Ред.), щоб зрозуміти, про що я говорю.

Чи доречно буде говорити про «школу» шотландського кіно? Чи існують якісь об’єднання кінематографістів?

Не думаю, що ми можемо говорити про «школу» шотландського кіно. Місцева кіноіндустрія нестабільна і не може похвалитися великим числом продакшенів. У незалежному секторі є успішні кінематографісти, здебільшого експериментального та мистецького кіно, але вони не мають широкого комерційного результату. Також обмежена інфраструктура призводить до міграції талантів: вони переїжджають, наприклад, до Лондона.

У цьому контексті Шотландський інститут документалістики став тою ініціативою, яка змінила правила гри для тутешніх режисерів. Створений у 2004 році в Единбурзі, він представляє себе як «хаб для кінематографістів з міжнародною репутацією для створення інноваційних документальних фільмів». Інститут працює у багатьох напрямах, які стосуються документалістики, і я вірю, що його навчальна програма «Подолання розривів» справді змінить вигляд шотландського доку і виховає нові таланти. Зверну увагу, що команди та проєкти тут мають потужну жіночу складову!

Які фінансується шотландське кіно?

Гроші надходять від грантової програми «Національна лотерея», яка є головним джерелом фінансування британського кіно взагалі, і надходять до країни через агентство «Креативна Шотландія». Інші джерела – це Британський кіноінститут, система податкової пільги для кіновиробників або мовники штибу BBC чи Film4.

Як шотландська документалістика переживає Брекзит? Що для неї зміниться?

Знаєте, це сторінка, яка ще пишеться. Все навколо Брекзиту матиме поганий вплив на індустрію. Я думаю, це вплине на дистрибуцію, подорожі митців тощо, але давайте, мабуть, трохи почекаємо і вже невдовзі, на жаль, дізнаємося відповіді.

Розмову вів Алекс Малишенко

__

Показ програми відбувається за підтримки Британської ради в Україні.