Кармен 16 років. Вона мешкає з матір’ю та братом на околицях Берліна. Її батько, пуерториканський солдат, покинув родину, і все, що залишилося на згадку про нього, – це кілька екзотичних листівок та колекція платівок із записами карибської та гавайської музики. Кармен задумливо розповідає про своє буденне життя та мрії. Вона наносить яскравий макіяж та вбирається у барвисті сукні, щоб розіграти свої фантазії перед камерою. Натхненна естетикою американського андеґраундного кіно, стрічка Елфі Мікеш звеличує підліткову «маленьку втечу» від обмежень та рутини повсякдення.
Елфі Мікеш народилася у Юденбурзі (Австрія) у 1940 році. Опанувавши професію фотографки, вона переїхала в Берлін у 1964 році. Вона працює фотографкою і опертаторкою, а з 1976 року знімає власні ігрові та документальні фільми. Як операторка вона працювала з такими відомими режисер(к)ами, як Вернер Шретер, Роза фон Праунгайм, Моніка Тройт та Гаральд Бергманн. З 1991 року є членкинею Берлінської академії мистецтв у секції кіно та медіаарту.
Я часто думаю про Гаваї (1978), Екзекуція: історія Марі (1978), Що нам робити без смерті? (1980), Макумба (1982), Блакитна відстань (1984), Сніданок гієни (1984), Спокуса: жорстока жінка (1984), Хабібі або собача честь (1987), Небезпечні місця (тетралогія) (1994-1995), Залишатися безумним, залишатися закоханим (1997)
