Цьогоріч разом із Довженко-Центром презентуємо ретроспективу класика української документалістики Олександра Коваля (1945–2018). Шість знакових стрічок видатного режисера представлять його учні, колеги, відомі кінематографіст(к)и Сергій Буковський, Вікторія Бондар, Валентин Васянович.
Олександр Коваль — режисер, оператор, педагог, автор майже 80 фільмів, відзначений низкою престижних нагород, серед яких Національна премія імені Тараса Шевченка, Державна премія імені Олександра Довженка, звання Народного артиста України.
Учень Едуарда Тімліна, випускник ВДІКу (майстерня Романа Кармена), Олександр Коваль багато років працював на студії «Укркінохроніка». Саме там з 1963 року він зняв майже 80 фільмів. Його любов до кіно розпочалася ще в юнацькому віці, коли в 15 років він став завклубом та кіномеханіком в рідному селі. Першим фільмом, який Коваль показав своїм односельчанам був документальний фільм Володимира Сущинського «Фронтовий кінооператор», що досить символічно вплинуло на подальшу долю юнака. Вже як студент ВДІКУ він багато подорожував, проходив практику спочатку в Новосибірську, а потім і в Магадані на студіях документального кіно. Серед постатей, які його надихали, Олександр Коваль неодноразово називав Василя Шукшина, Федора Достоєвського, Григора Тютюнника, Кріса Маркера та Йоріса Івенса, у своїх стрічках розповідав історії про таких видатних особистостей, як Леся Українка, Остап Вишня, Параска Горицвіт, Йосип Сліпий, але здебільшого все ж таки про своїх сучасників, як пишуть критики — «простих людей».
Олександр Коваль багато часу присвячував викладацькій діяльності у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, де виховав кілька поколінь документалістів та докуметалісток. Його 20-хвилинна робота «Маланчине весілля» (1979) відкрила двері у поетику документального кіно, перетворивши кінотекст з інформаційно-повчального, пропагандистського на справжню «непостановочну» розповідь про людську долю. Фільм був відзначений «Срібним голубом» авторитетного Лейпцизького міжнародного фестивалю документального кіно DOK Leipzig.
«Олександр Коваль з колегами зробили неймовірне — вони змінили тип героя, зробили його неформальним і живим. Оскільки все радянське документальне кіно було прибите до підлоги залізним штативом і важкими камерами, усі доярки і колгоспниці виглядали приблизно однаково. Покоління Саші дозволило істотно змінити вигляд і мову документального кіно. З'явився живий герой і оператори стали знімати «життя зненацька», спонтанне життя. Загалом, вони зрушили документальне кіно вперед, зробили його живим і цікавим», — розповідає режисер Сергій Буковський. Він свого часу також почав роботу на «Укркінохроніці» як асистент режисера Олександра Коваля і вважає себе його учнем.
У рамках ретроспективи будуть показані фільми, які є не лише яскравою ознакою часу, коли жив і творив митець, а й частиною історії нашого сучасного кінематографу.
Вхід на покази вільний.
24, 25, 27 березня, початок о 19:00 Довженко-Центр, вул. Васильківська, 1, м. Голосїївська.
Додаткові покази: 26, 27, 28 березня, початок о 19:50 Кінотеатр «Жовтень», вул. Костянтинівська, 26.
Фільми зберігаються на 35 мм плівці в Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г.С.Пшеничного, цифрові копії надано Довженко-Центром.
Чільне фото: кадр з фільму «Маланчине весілля»
