На цілий тиждень наприкінці жовтня Їглава перетворюється на продуктивну «живу кухню» кіноіндустрії. Festival Identity, Inspiration Talks, майстерня Ex Oriente, Academy, Emerging Producers… І це лише невеликий перелік активностей, які пропонує щороку фестиваль у Їглаві. Кожна з них – багатогранний індустрійний механізм, який відкриває осінній європейський документальний кіносезон фестивалів.

Цьогоріч з Їглави свою мандрівку вже традиційно почав наш Каталог української документалістики. Програмна директорка Вікторія Лещенко презентувала його під час Festival Identity. Дарина Ніколенко, координаторка Мандрівного Docudays UA, взяла участь у програмі Academy як режисерка. А очільниця нашої індустрійної платформи DOCU/ПРО Дар’я Бассель та координаторка з комунікацій індустрійної платформи Вікторія Хоменко взяли участь зі своїм незалежним проектом «Рома» (реж. Ольга Журба) у воркшопі Ex Oriente. Про все це – детально в блозі.

Дарина Ніколенко

координаторка Мандрівного фестивалю Docudays UA

Окрім насиченої та неконвенційної кінопрограми на фестивалі в Їглаві, надзвичайно вразила кількість майданчиків для проведення культурних подій у невеликому місті, населення якого становить дещо більше ніж 50 тисяч людей. Дев’ять основних локацій для показів, серед яких DKO (Будинок кіно, збудований у 60-х роках), кінотеатр Dukla, що існує в місті з кінця 19 століття; сучасний, новозбудований центр DIOD для мистецьких подій.

Ці майданчики наповнюються життям не лише під час короткочасного фестивалю, а й стало функціонують протягом року. Це те, що викликає розгублення та заздрість, коли повертаєшся думками до київського контексту, де для проведення кінопоказів скоро потрібно буде вдаватись до вигадливих акробатичних трюків або пробиратись до кінозалу через осяйні простори торговельного центру.

Фестивальні локації в Їглаві не лише технічно оснащені, а й зберегли свою архітектурну цілісність – від інтер’єрних деталей, автентичних матеріалів до вітражів та панно. Кінотеатри не перетворені в криті базари, як у малих українських містах. І якщо в нас такі простори рятуються від декомунізаційних зазіхань, то перед ринковою логікою лишаються безпорадними.

Вікторія Лещенко

програмна директорка Docudays UA

Festival Identity – спецпрограма Їглави для кінофестивальників. Успішно діє з 2011 року за підтримки Creative Media Europe. Сюди, до Їглави, у фестивальні дати з’їжджаються близько 40 представників кінофестивалів з усього світу. Багато зі східноєвропейського регіону. Цього року була ціла делегація зі Словаччини.

Протягом двох днів усі обговорюють проблеми «по цеху». Працюють у групах та відвідують спільні дискусії. Цьогорічні групові обговорення точилися навколо фестивальних партнерств, пошуку нової аудиторії. Фокус дискусій ілюструє стратегічні пріоритети Їглавського фестивалю. Говорили й про екологічність фестивального мислення. Як не лише корегувати виробничу діяльність, зменшуючи шкідливий вплив на довкілля, а й виховувати свідоме екологічне споживання в аудиторії.

Окрема дискусія була й про східноєвропейське кіно та проблеми індустрії в регіоні. Зокрема, про порівняно невеликий відсоток кіно зі Східної Європи в програмах великих фестивалів (команда фестивалю Їглави оприлюднила навіть результати власного дослідження на цю тему).

Кульмінацією Festival Identity стала Pecha Kucha. Це публічні презентації дев’яти обраних фестивалів чи інституцій. Формат складний, утім ефектний. Спікер має 20 слайдів та по 20 секунд коментування на кожен. Усі нервуються, але слухати неймовірно цікаво. Обов’язково «погугліть»: швейцарський Visions du Reel, французький Cinema du Reel, школа кіноагентів SOFA (унікальний воркшоп для культурних менеджерів, які працюють з кіно), мексиканський Ambulante, італійський IsReal Festival, вільнюський документальний кінофестиваль, Crossing Europe у Лінці, Febiofest з Братислави та південнокорейський DMZ Docs.

Упевнена, що наступний рік повинен бути не менш насиченим, тож збережіть собі лінк на майбутнє подання!

Вікторія Хоменко

координаторка з комунікацій DOCU/ПРО

Найбільше на думку спадають «аксіоми евклідової геометрії», аби найвлучніше описати другу сесію майстерні Ex Oriente. Бо саме під час неї ваш проект розкладають на «прямі», на «секвенції» та «параболи», і ти в якийсь момент внутрішньо «підскакуєш» від осяянь того, як можна знайти правильний заголовок або відповісти на питання, «про що ви говорите у фільмі». Першого ж дня ми потрапили до групи, яку курували Iікка Вехкалахті, відомий продюсер Rough Cut Service (їхній фільм 'Nowhere to Hide' здобув численну кількість нагород по всьому світу від IDFA до Еммі) та Філіп Ремунда, не менш знаний чеський режисер і також продюсер. Різні за темпераментами, вони давали надзвичайно влучні «геометричні» малюнки за кожним з проєктів.

Далі весь тиждень режисери проєктів мають годинні сесії з тьюторами. А серед них цього року – продюсер Мікаель Опструп, режисерка та консультант зі сценаріїв Іванна Мілошевічева, монтажер та продюсер Атанас Георгієв, монтажер Нільс Пагх Андерсен, режисер Аудрюс Стоніс, продюсерка Юліанна Угрін, публіцист Мірьям Віекенкамп, юрист Стефан Рюлл, режисер Ерік Столл та агентка з продажів і режисерка Мануела Буоно.

А в продюсерів проєктів з ранку до вечора крок за кроком відбувається «нарощування на хребет» знань про те, як правильно скласти копродюсерський договір, як вести переговори, як працювати із «сейлзами».

Звісно, лекційні сесії межують з показами та майстер-класами. Одного дня ти занурюєшся в деталі створення фільму «Жінка та Льодовик» Аудрюса Стоніса, а іншого – продюсер Атанас Георгієв ділиться перипетіями того, який шлях він подолав з фільмом «Honeyland», що отримав на фестивалі «Сандес» три (!) нагороди.

На початку мені здавалося, що «кульмінацією» цієї майстерні мав би стати майстер-клас з Нільсом (режисером монтажу відомої стрічки «Акт Убивста»), де він багато говорив про напругу в кадрі і що її створює, про те, що монтаж – це певний «акт олюднення», тобто наповнення «форми» людським буттям… і Нільс, безперечно, – «маг монтажу». Але наприкінці тижня я зрозуміла, що мені чомусь найбільше запали в пам’яті інші слова. Продюсер «Honeyland» сказав під час свого майстер-класу, що ніколи б не змусив свого документального героя до зйомок, якби той сказав «іди геть», і тому він комфортніше себе почуває в монтажній кімнаті. І додав, що це його відчуття означає те, що він дуже добре розуміє свою природу особистості та чесно й без примх зізнається в цьому сам собі. Але я потрактувала ці слова в іншій площині. У глобальному смислі керування власною природою під час створення історії/фільму – маяк, який, зрештою, веде тебе від точки А в точку Б. І найважливіше, і я не зупиняюсь це знову й знову повторювати, – як саме ти прокладаєш цей шлях.

Фотографії: Дарина Ніколенко

Поїздка Дарини Ніколенко на фестиваль у Їглаві була підтримана програмою Culture Bridges.

Поїздка Дар'ї Бассель та Вікторії Хоменко відбулася за підтримки B2B Doc.