Іттецу Немото, колишній панк, а нині буддійський священнослужитель у Японії, обрав своєю професією допомогу схильним до самогубства людям: він допомагає їм знайти причини жити далі. Але ця робота відбирає у нього дедалі більше часу на родинне життя і дедалі більше здоров’я, адже він відмовляється проводити межу між собою і своїми пацієнтами. «Відхід» зображає Немото на перехресті, коли його дедалі сильніша схильність до саморуйнування ставить його перед тим самим питанням, яке його питають пацієнти: що робить життя вартим того, щоб жити?
Лана Вілсон – режисерка та лауреатка премії Emmy, що мешкає у Нью-Йорку. У своєму першому фільмі «Після Тіллера» вона подивилася зсередини на життя чотирьох мереж клінік, які надають послуги аборту — тих мереж, на які націлено найбільше критики у країні. Фільм отримав схвальні відгуки преси за зворушливий і комплексний погляд на питання, яке є одним з основних предметів суперечок у сучасному суспільстві. Його показували на загальнодержавному каналі PBS у передачі POV. У 2015 фільм здобув нагороду Emmy за найкращий документальний фільм. Недавно Вілсон написала сценарій і спродюсувала «Викрадення» – першу серію міні-серіалу «Я – бунтівник» на каналі National Geographic. Раніше Вілсон працювала кураторкою кіно і танцю для Performa, нью-йоркської бієнале нового перформенсу в візуальному мистецтві, де вона курувала ретроспективи, у тому числі «Не смішно: стендап-коміки та візуальне мистецтво», «Футуризм у кіно» та «Танець після хореографії». Має ступінь бакалавра кіно та танцю від Весліанського університету.
Фільмографія: Після Тіллера (2013), Відхід (2017)
