Що відбувається, коли режисерка-документалістка небезпечно захоплюється вихором постановки зйомок свого героя? Хто ким маніпулює – режисерка персонажем, чи персонаж режисеркою?
Сара Мун Гау має ступінь із психології і вже майже десять років працює з дорослими, які мають психологічні порушення або розумові вади. Крім того, вона режисерка. У 2003 році вона зняла фільм «Не кажіть моїй матері», використавши власні архівні матеріали, – документальну картину про те, що відбувається за лаштунками світу стриптизу. Прем’єра цього фільму відбулася на 60-му кінофестивалі у Венеції. Його також показували на численних фестивалях по всьому світу. Народження сина Джека й усвідомлення його труднощів знову спонукали режисерку знімати своє повсякдення. Водночас її найняв Вім Вандекейбус у якості танцівниці для колективної вистави «Тінь ночі». З цього приватного і професійного досвіду у 2009 році постала стрічка «У разі розгерметизації». У «Комплексі кенгуру», її третьому фільмі, йдеться про жінок, які самостійно виховують дітей з інвалідністю. Сара також досліджує жанр звукового документального кіно в «Житті з Медузою» (2011) і «Каналі» (2013).
Не кажіть моїй матері (2003), У разі розгерметизації (2009), Комплекс кенгуру (2014), Ніхто не знає, хто я (2017)