Зав'южила-запорошила білогрива зимонька. На святих тепер всі сподівання, на молитви наші. Майбутнє відплило, а ми залишились. Заблукали, не потрапили на чарівний корабель. Завдання тепер просте – не згинути в тумані, не подохнути від холоду, не піти під лід. Не втрапити б у свої власні капкани. Чи ми тут всі в одній великій пастці? Бігаємо-метушимося по короткому колу, перераховуючи зниклих.
Олександр Течинський народився у 1979 році у місті Дніпро в Україні. Дитинство провів у республіці Саха (Якутія) на північному сході Росії. У 1999 році закінчив Дніпропетровське медичне училище, після чого працював медиком у команді швидкої психіатричної допомоги. У 2001 році залишив медицину і почав працювати фотографом-фрілансером. Працює фоторепортером уже більш ніж 15 років, у тому числі співпрацював із Frankfurter Allgemeine Zeitung, Der Spiegel, Vogue, Playboy та іншими виданнями. Окрім України, фотографував в Ірані, Афганістані, Азербайджані, Бразилії, Ліберії, Грузії, Росії та Латвії. Зосередився на створенні документального кіно з 2011 року. Його дебютний повнометражний документальний фільм «Все палає» здобув нагороду MDR Film Prize за найкращий східноєвропейський документальний фільм на фестивалі DOK Leipzig у 2014 році.
Вибране: Сери та сеньйори (2013), Все палає (2014), Дельта (2017)
