Прокидаючись щоранку ви розумієте, хто ви є. Не ельф з комп’ютерної гри, не робот, не зернятко кукурудзи і навіть не слизовик. Ви – людина розумна.
Ймовірно, ви щоранку впізнаєте своє обличчя в дзеркалі й, можливо, не здогадуєтесь, як проходите тест на самоусвідомлення. Науці відомо, що окрім людини розумної, впізнати себе в дзеркалі можуть інші примати, дельфіни, косатки, слони, сороки, скати та мурахи. Але нам, на відміну від цих тварин, притаманне усвідомлення себе в майбутньому. Ми постійно моделюємо майбутнє.
Проте, чи міг хтось передбачити інформаційну революцію, причиною якої став Інтернет? Німецький режисер Вернер Герцоґ показує в документальній роботі «О Інтернет! Мрії цифрового світу» сутність Всесвітньої мережі. Це порятунок та загибель одночасно. Доступ до знань та можливість швидкої передачі інформації розігнали науково-технологічний прогрес до темпів ракети Falcon 9. Завдяки Інтернету продуктові магазини знають, чим та коли поповнювати запаси, а самокеровані машини навчаються на досвіді аварій інших автомобілів. Герцоґ спілкується не тільки з євангелістами Інтернету та випрошує квиток на Марс у Ілона Маска – він бере інтерв’ю в Інтернет-залежних, колишнього хакера та членів сім’ї загиблої дівчини, які постраждали від вивантажених у мережу фотографій. Герцоґу, звичайно, не вистачило десяти глав фільму, щоб показати всі загрози мережі.
Одна з них – це вплив на нашу свідомість. Маніпуляція фактами, підбір заангажованих експертів, навішування ярликів – все це дієві техніки введення в оману. Візьміть за приклад документальну стрічку Джона Бетца та Таґґарта Сіґела «Зерно: Прихована історія». Попри те, що цей фільм відверто псевдонауковий, він увійшов в програму HOMO SCIENCE. Адже в Інтернеті, як і в житті, неможливо захистити себе від подібного кіно. Можна тільки навчитись критично сприймати інформацію. «Зерно» стане свого роду щепленням для вашої свідомості та, сподіваюся, зможе породити стійкий імунітет. Після перегляду фільму у вас буде змога поспілкуватись зі справжніми науковцями і дізнатися більше про ГМО. Але в будь-якому разі потрібно розуміти: наука багаторазово підтверджувала безпеку генетично модифікованих організмів. Чи таке вже страшне ГМО, як його малюють?
Як і слизовики. Фільм Тіма Ґребгема та Джаспера Шарпа «Повзучий сад» відкриє для вас ці створіння з неочікуваного боку. Незважаючи на їхню просту будову, слизовики знаходять вихід з лабіринту та знають, як заманити до себе комашок для поживи. Вони стали натхненням для вчених та художників. Їх використовують в дослідженнях транспортних мереж та музики. Можливо, слизовики навіть посприяли появі науково-популярного документального кіно. Хоча слизовики, на відміну від нас, не мають самоусвідомлення (їхні дії – це відповіді на зовнішні стимули), нам можна багато чому в них повчитись. Наприклад, об’єднанню заради досягнення спільних цілей.
HOMO SCIENCE *людина наукова – це програма про усвідомлення себе та своєї ролі у світі. Значною мірою проблеми Землі викликані егоцентризмом людей. Ми вважаємо, що наділені інтелектом, тому планета належить нам, і ми можемо використовувати її ресурси, як заманеться. Але погляньте на себе. Так, ви не слизовик, не робот, не зернятко кукурудзи, але й не Бог. Ви – один з видів на планеті Земля, людина розумна.
Текст: Кирило Бескоровайний, співзасновник журналу «Куншт»
Чільна світлина: «О Інтернет! Мрії цифрового світу» (реж. Вернер Герцоґ)