Протягом грудня Docudays UA показуватиме спеціальну кінопрограму «Обережно: крихке?» в PinchukArtCentre. У добірці: ексцентричні «ван гоги», каплеподібні організми та морські мисливиці. Про три особливі стрічки програми розповідають програмні координаторки фестивалю: Оля Бірзул, Вікторія Лещенко та Дар'я Бассель.

Добірка «Обережно: крихке?» – це, насамперед, спроба намацати вразливість виставки «Крихкий стан», представленої в PinchukArtCentre, яка, здавалося б, сама рефлексує над різними визначеннями цього поняття.

Чому в експозиції з десяти провідних сучасних художників світу представлена всього одна жінка? Чому Дем’єн Хьорст так упевнено сидить у багатомільйонному формаліновому сідлі природознавства, якщо художники, які працюють, обійнявшись з мікологами, пропонують значно глибші й ефектніші метафори про вразливість і людини, і суспільства загалом. І де рефлексія самого сучасного мистецтва над своєю прозорою схильністю до колоніалізму?

Неігрове кіно – збільшувальне дзеркало, у якому режисери намагаються розглянути реальність. А наша епоха – час диванних очевидців, час, у якому людина з кінокамерою остаточно набуває статус деміурга. Ми живемо в епоху постправди, коли роздробленість новинних джерел створює доволі неоднозначну ситуацію: брехня, вигідна певним силам, може дуже швидко замінити правду завдяки тонко продуманим інформаційним кампаніям. Ані сучасне мистецтво, ані документалістика більше не можуть претендувати на абсолютну істину. Вона народжується під час зіткнення різних позицій, скрупульозного критичного аналізу й конструктивного діалогу.

12 грудня, 19:00

«Китайські ван гоги» (режисери Юй Хайбо та Юй Тянкі)

Модерує: Вікторія Лещенко

Запрошена експертка: Світлана Призинчук, сходознавиця, мистецтвознавиця.

Фільм цікавий не лише як ексцентричний стик реалій китайських робітників 21-го століття та нідерландського маестро 19-го століття. Ця картина – іронічне свідчення пастки, у якій опинилася актуальна елітарна арт-сцена, де тендітна риторика б'ється об берег капіталізму. Поки її носії та головні фігури продають свої роботи на аукціоні Sotheby's за сотні мільйонів доларів, праця «безликих» художників постколоніального світу оцінюється європейськими замовниками куди скромніше.

У цьому злободенному документі Юй Хайбо і Юй Тянкі Кікі та відомих проектах представленого на виставці китайського художника Ай Вейвея нарешті свої обличчя віднаходить китайські роботяги, які зважилися на відважний стрибок – у нідерландський Ермітаж. Наївна любов до великого завмирає в подиві. Тут, на жвавих туристами вуличках амстердамських галерей, шанується лише одне мистецтво – вміння вигідно продати.

19 грудня, 19:00

«Ама-Сан» (режисерка Клаудія Варежао)

Модерує Дар`я Бассель

Образу жінки в традиційних суспільствах прийнято приписувати тендітність і вразливість. Жінка в узвичаєному розумінні – витончена, ніжна, але так само слабка й надто чутлива, не здатна (зокрема, з огляду на свої фізичні якості) без допомоги чоловіка піклуватися про себе та свою сім'ю. Але чи всі традиційні суспільства відмовляють жінці в силі? Фільм «Ама-Сан» Клаудії Варежао розповідає про японських рибалчинь, традиція яких існує вже понад 2000 років. Ами зануруються у воду, де їхні тендітні тіла перетворюються в тіла морських мисливиць. З дитинства дівчаток учать тому, що саме вони зобов'язані годувати свої сім'ї: ами завжди заробляли більше, аніж кваліфіковані лікарі та службовці. Окрім того, жінка-ама сама могла вибирати собі чоловіка.

Фільм показує незвичайну для європейського ока повсякденність трьох японських ам, представниць трьох різних поколінь. Мацумі, Маюмі та Масумі разом пірнають ось уже понад тридцять років, забезпечуючи основний дохід і підтримку своїм сім'ям. Промовистим «збігом» є також присутність на виставці всього однієї жінки-художниці. Фільм ставить у неприємне положення поняття «традиційна роль жінки в суспільстві», контрастуючи з роботою «Генератор» Марини Абрамович, сфокусованої на тілесності.

26 грудня, 19:00

«Повзучий сад» (режисери Тім Ґребгем та Джаспер Шарп)

Модерує Ольга Бірзул

Сьогодні по всьому світу входять в моду повзучі слизовики. Це дивний каплеподібний організм, що складається з однієї гігантської клітини. Ним зачаровуються художники, дизайнери, філософи й антропологи, сенсаційні відкриття у сфері мікології захоплюють масову свідомість, а мікологи стають зірками TEDа та аналогічних популістських майданчиків. Уявіть, що ви могли б тимчасово злитися з кимось, отримати знання цієї людини, а потім відділитися, щоб знову стати окремою істотою. У міксоміцетів, насправді, так і відбувається. Поки відомі вчені впевнено заявляють, що саме це царство врятує планету від екологічної катастрофи, мас-медіа б'є на сполох: слизовики занапастять нашу цивілізацію.

Найцікавіше, що ще три роки тому теорії, озвучені в цьому артистичному наукполі, належали, радше, до світу наукової фантастики й невгамовних експериментаторів на зразок Джима О'Рурка із Sonic Youth, який написав саундтрек для «Повзучого саду». З огляду на результати останніх досліджень слизовиків, людина, як і раніше, залишається вкрай незахищеною перед своїм уявленням про природу. Про що, зокрема, розмірковує у своїй роботі й Дем’єн Хьорст «Сьогодні є, завтра немає».

Вхід на всі події – вільний.