Бидгощ, Варшава та Вроцлав. Трьома польськими містами на початку жовтня мандрувала «Енциклопедія Майдану» – історії громадських ініціатив, що з'явилися на Майдані.

Про ренесанс українського кіно, про Папу, неможливість стомитися від війни та жовтневу мандрівку Польщею – у своєму блозі розповідає режисер цього проекту Сергій Лисенко.

Усе закінчилося у Вроцлаві, де наостанок ми з моїм приятелем Рафалом пройшлися довкола резиденції папи Іоана Павла Другого, якого я так люблю за почуття гумору. Розмовляли про кіно, Польщу, Україну, Мамардашвілі та про гумор у Біблії. Пан Рафал – мій давній польский друг з Товариства Друзів України. Він часто влаштовує в Польщі культурно-освітні заходи: то садить з Андруховичем «дуби дружби», то привозить дітей з Донбасу до Школи культурної дипломатії в Бидгощі, то «Енциклопедію Майдану» в котрий раз показує. Зокрема, цього жовтня «Енциклопедію» за його сприяння показали в трьох польських містах.

Фестиваль українського кіно у Варшаві

Бібліотека

Отже, у Бидгощі були школярі з Польщі та України, яких пан Рафал (один з організаторів Школи культурної дипломатії) та українська Мала академія наук навчали робити культурні проекти, сайти, лідерські доповіді та садити «дуби дружби». То був останній день тижневого табору, діти не хотіли розлучатися, усю ніч сиділи в одній кімнаті, зсунувши ліжка, та спілкувалися до ранку. Тому на показі «Енциклопедії Майдану» в бібліотеці університету Бидгоща я попросив їх не соромитися та нормально поспати. Але вони не спали, і після завершення була доросла дискусія, з якої я зрозумів, що «надія є». Ще мені дуже сподобався стіл у холі бібліотеки, який спирався ніжками на томи творів Леніна – нарешті вони на щось згодилися.

Кадр з фільму «Канцелярська сотня» з добірки «Енциклопедія Майдану»

«Луна»

Варшаву подивитися не вдалося, бо два дні ми пробули в маленькому кінотеатрі «Луна», де затяті «брати-сестри» пана Рафала зорганізували Фестиваль українського кіно (Із 4-го по 8-ме жовтня у Варшаві вже вдруге відбувався Фестиваль українського кіно – ред.). І це паралельно із футболом та Варшавським міжнародним кінофестивалем. І зали, варто сказати, були повні глядачів. Зокрема, свої фільми представляли – режисер Сергій Буковський («Головна роль») та пані акторка Рима Зюбіна («Гніздо горлиці»).

Повним залом глядачів відкрив Фестиваль українського кіно у Варшаві фільм «Dixie Land» Романа Бондарчука

Нарешті я подивився українське кіно – добрі друзі-поляки зібрали гарну добірку документальних та ігрових стрічок. Багато говорили в залах та в кулуарах. Усі поляки, яких я там побачив, були уважні, доброзичливі та обізнані українською темою, жодної ворожнечі або непорозумінь з польскими глядачами не зустрів, якщо не брати до уваги одного польського білоруса. Ночівля – в амбасаді України, сніданок – у міністерстві кави (міністра не застали), і далі – до Вроцлава.

Режисер Сергій Лисенко після показу фільмів у Варшаві

Третя зупинка

У Вроцлаві кожна десята людина з України. Тут, серед фабрик, заводів, офісів Google та Nokia, розмістилася ЦУКР – організація, що допомогає українцям адаптуватися. Гарні люди, які до неї належать, зібрали невиличкий зал, де розмова після фільмів вийшла настільки щирою й теплою, що я навіть забув, що не вдома. Знову говорили про віру в громадянське суспільство, про неможливість стомитися від війни, про мир через перемогу, про ренесанс українського кіно, про бажання відкрити у Вроцлаві DOCU/КЛУБ, ще один клуб мережі фестивалю Docudays UA. Уже о пізній одинадцятій годині вечора нарешті дісталися резиденції Папи Іоана Павла Другого, що заховалася на острові поруч із файним костьолом.

Кадр з фільму «Мова» з добірки «Енциклопедія Майдану»

Аеропорт

Пишу цей текст в аеропорту. Обіцяю в літаку не пити алкоголь, бо як казав Папа: «Дуже близько до Шефа».

Фільми з «Енциклопедії Майдану» доступні у вільному перегляді в онлайн-кінотеатрі DOCU/ПРОСТІР. 

Текст: Сергій Лисенко

Усі фото з офіційної ФБ-сторінки Ukraina. Festiwal filmowy

Фільми з «Енциклопедії Майдану» створені за підтримки Посольства Швеції в Україні.