Київ – Їглава – Прага – Лейпциг – Гамбург – Київ. Два міжнародні фестивалі документального кіно у Їглаві та Лейпцигу. Десять днів. Один вихідний. Заради такого інтенсивного турне програмний відділ Docudays UA перетворився на фестивального «трансформера» і, здається, устиг чимало: навчання, участь у журі, робочі зустрічі з колегами з усього світу, кінопокази та презентація свіжого видання Каталогу української документалістики.
Спонтанно вигаданий хештег docugirls_on_tour отримав стільки приємних відгуків, що вирішили запропонувати вам у нашому блозі режисерську версію цієї подорожі.
Початок. Даша, Оля та Віка в літаку. Щасливі, що вдалося засунути каталоги української документалістики у валізи та не платити за понаднормову вагу.
Перша зупинка. Чехія. Їглавський міжнародний фестиваль документального кіно. На цьому фото мусив би бути четвертий учасник нашої команди – Геннадій Кофман. Між іншим, цього року програмний директор Docudays UA був у складі журі Silver Eye Award.
Українська делегація. Весела, товариська й напрочуд продуктивна. Упізнати, що вона десь поруч, можна було за піснею «Червона рута» у виконанні Назарія Яремчука. І це не жарт, а цілком конкретний орієнтир.
Швидкоплинні хвилини фестивального щастя. Емоційні обговорення різниці між ігровим і документальним кіно в чеському пабі. Віка, до речі, цьогоріч брала участь у секції Festival Identity, де знайомляться та обмінюються досвідом фестивалі з усього світу.
Мене запросили до нового проекту фестивалю Ji.hlava Academy. Це освітня платформа, спеціально створена для розширення меж і пошуку нової візуальної мови в кіно. У ній брали участь молоді режисер(к)и, фестивальні програмер(к)и та кінокритики(ні) з різних країн світу.
В останній день Їглавського міжнародного кінофестивалю гості буквально відчули, що вже час їхати. Уночі розпочався ураган, і вранці місто нагадувало майданчик для зйомок постапокаліптичного кіно.
Прага. Сонце. Наш єдиний вихідний. Ще вчора в Ji.hlava Academy мене вчили бачити поезію в реальному житті. Роблю перші спроби, і мені таланить: ловлю колежанок у той момент, коли вони силою думки зупиняють час.
За півгодини до відправлення зустріли на вокзалі нашого Макса Буткевича. У голові почали роїтися підступні думки про запізнення на автобус. Але вірність роботі перемогла. Якщо що, картата валіза – не наша.
А це наше тріо очима Макса. Від’їджаємо до Лейпцига.
Цього року DOK Leipzig святкує своє 60-річчя. Це унікальний фестиваль. Ще за часів Холодної війни саме тут зустрічалися кінематографісти зі Сходу й Заходу. Це meeting-room головної локації фестивалю – Museum der bildenden Künste. У нас, звісно, традиційно багато зустрічей, розмов і кіно.
Утім, у Даші зустрічей найбільше. Вона, окрім координування індустрійної секції фестивалю DOCU/PRO, також як асоційований продюсер займається фестивальною долею фільму «Тато мамин брат» режисера Вадима Ількова.
Цього року фестиваль знову відвідують молоді українські документалісти. І вони не лише презентують свої фільми, але й беруть участь у інших заходах кінофоруму. Українська продюсерка Юлія Сердюкова (фільм «Дельта» цьогоріч у конкурсній програмі Next Masters на DOK Leipzig) бере участь у панельній дискусії на тему відповідальності документалістів перед героями й важливості їх захисту.
А от і урочистий момент – наша презентація UKRAINIAN DOCS, на якій Віка говорить про нове видання каталогу української документалістики. Поруч з нею українські автори: Аліна Горлова й Максим Наконечний (їхня робота «Андрій Сулейман» у індустрійній секції фестивалю DOC CO-PRO MARKET), Олександр Течинський (фільм «Дельта» в конкурсній програмі фестивалю), Світлана Шимко («Ленінопад» у секції RETROSPECTIVE COMMANDERS).
Ну й, власне, гості презентації.
Між зустрічами ми всіляко прагнемо потрапити на кіно. На радість усім на DOK Leipzig кіно демонструють з 10-ої ранку й до 1-ої ночі.
А це DOK Neuland – секція фестивалю, де представлене інтерактивне майбутнє кінематографу. Ми, як зазвичай, усе тестимо на собі.
Додому нас проводжає мальовничий захід сонця. А під ним, традиційно, підуть титри й слова подяки. Презентація UKRAINIAN DOCS на фестивалі в Лейпцигу відбулася за підтримки Посольства України в Німеччині в рамках Року мов, Міністерства закордонних справ України та Державного агентства України з питань кіно.
P.S. І, звісно, вітаємо команду фільму «Дельта» зі спеціальною відзнакою у конкурсі Next Masters на DOK Leipzig-2017. Радіємо перемозі і запрошуємо усіх на показ «Дельти» під час Docudays UA-2018!
Текст: Ольга Бірзул
Фото: Ольга Бірзул, Дар’я Бассель, www.dok-leipzig.de