Після створення правозахисного кінофестивалю «Один світ» у Празі в 1999 році Іґор Блажевіч заохочує та підтримує колег з більш ніж п’ятнадцяти країн у проведенні схожих фестивалів. Його останній проект пов’язаний із М’янмою (Бірмою) – він допоміг заснувати і розвинути кінофестиваль Human Rights Human Dignity в країні, яка повільно й болісно оговтується після шести десятиліть суворої військової диктатури та від громадянської війни, яка насправді й досі не закінчилася. Під час лекції Іґор поділиться досвідом організації фестивалів, метою яких є трансформація суспільств, що потерпали від диктатури чи конфлікту. Ітиметься про те, як фільми та кінопокази допомагають загоїти глибокі соціальні рани. У певних ситуаціях, в певних контекстах, для певної аудиторії кінопокази та кінофестивалі перестають бути звичайними культурними подіями і стають чимось набагато глибшим, повертаючись до функції катарсису давньогрецької трагедії, функції очищення, зцілення та заспокоєння людських душ, яких не полишають привиди війни, жорстоких злочинів, репресій, катувань і ув’язнень.
Народився в Боснії та Герцеговині, закінчив факультет філософії в Загребі (Хорватія) за спеціальністю «Філософія та компаративне літературознавство». З 1991 року живе і працює в Празі (Чехія). Іґор Блажевич є засновником та директором одного з найбільших в Європі кінофестивалів про права людини One World. З 2016 року співпрацює з Центром громадянського суспільства у Празі на посаді голови програми «Переходи» (Transitions Program). З 1992 року Іґор співпрацює з організацією «Люди, які потребують допомоги» (People in Need, PIN): спершу він очолював відділ комунікації, а згодом обійняв посаду директора усіх програм у сфері допомоги з демократизацією та прав людини. У 1997 році, працюючи в агенції «Епіцентрум», Іґор писав репортажі з Гонконгу та Південно-Східної Азії для кількох різних чеських медіа. Разом із дружиною Ясміною створив 10 документальних телефільмів для Телебачення Чехії. Він був членом ради директорів, а пізніше – директором ради Фундації «Відкрите суспільство» у Празі (2005-2010). Отримав нагороду імені Еліс Ґарріґ-Масарик, премію імені Франтішека Кріґеля та Prix Irene.