«Сьогодні, як правило, ніхто не сподівається знайти гроші на всіх цих нетворкінґових заходах чи пітчинґах для проектів. Там можна знайти потенційних партнерів і навіть нових друзів, бо створення кіно також багато в чому залежить від особистих стосунків, довіри та здатності ризикувати разом. Не забувайте про почуття гумору – воно допоможе вам у критичних ситуаціях, повірте. І якщо вам вдасться виробити взаємну синергію, то гроші з’являться, це правда. Вам вистачатиме впевненості, щоб здобути малі гранти від місцевих кінофондів чи навіть переконати спонсорів приєднатися до вашої команди. Також не треба недооцінювати партнерство з телеканалами: телевізійники – це перш за все люди, і якщо їм сподобається ваш жарт, ваша мотивація чи пристрасть до історії, вони стануть вашими послами, і одного дня ви знайдете лист про намір співпраці у своїй поштовій скриньці. Отже, підсумуємо: індустріальні зустрічі у сфері документалістики переважно виявляються зустрічами людей із довгостроковими робочими стосунками».
Щоб проілюструвати все сказане, Улдіс Секуліс поділиться власним досвідом роботи над документальними фільмами, які він продюсував:
«Подвійні чужинці» (реж. Уґіс Ольте, Латвія-Грузія, 2015)
«Українські шерифи» (реж. Роман Бондарчук, Україна / Німеччина / Латвія, 2016)
«Гладіатори» (реж. Арунас Мателіс, Литва / Бельгія / Ірландія / Швейцарія / Італія / Латвія / Північна Ірландія, 2017)
«День незалежності» (реж. Уґіс Ольте і Мортен Травік, Латвія / Норвегія / Північна Корея / Словенія, 2016)
Улдіс Секуліс створив незалежну продюсерську компанію VFS FILMS майже 18 років тому, а згодом здобув Міжнародну нагороду першопроходця на MIPDOC у Каннах, яку дають найкращим режисерам-документалістам. Він працював над майже п’ятдесятьма творчими документальними фільмами і авторськими телепроектами для прайм-тайму як продюсер, й іноді як оператор. Більшість фільмів, для яких він був продюсером, –«Дах на місячній доріжці», «Теодор», «Деконструкція художника», «Подвійні чужинці», «День незалежності» та інші – мандрують по світу і отримують нагороди, зокрема номінацію на Нагороду Європейської кіноакадемії у 2005 році за документальний фільм «Країна мрій» Лайли Пакалніної. Несподівано, офіційною пропозицією Литви на «Оскар» у 2012 році був творчий документальний фільм «Рамін» Аудрюса Стоніса в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Особлива нагорода журі Міжнародного фестивалю документального кіно в Амстердамі у 2015 році була присуджена фільму «Українські шерифи» Романа Бондарчука, і це також призвело до офіційної подачі на Оскар у 2016 році – цього разу від України. Улдіс був співпродюсером документальних фільмів разом із українськими, естонськими, литовськими, російськими, німецькими, італійськими, французькими, грецькими, ісландськими, фінськими, норвезькими та грузинськими продюсерськими компаніями. Великою перевагою, яка посприяла його кар’єрі, була навчальна програма EURODOC, а також ініціативи Інституту документального кіно. Він є членом Європейської мережі документалістів і Європейської кіноакадемії.Серед інших сфер його діяльності – викладання на воркшопах у Європі та на Кавказі.Нині працює як співпродюсер над п’ятьма повнометражними документальними фільмами і двома авторськими телевізійними лайфстайл-проектами.
Більше інформації можна знайти на VFS FILMS
