Протягом цієї однієї ночі мешканці великого міста, стурбовані своєю самотністю, прагнуть спілкування. Деякі телефонують службам невідкладної допомоги, навіть якщо вони їм насправді не потрібні, інші – на радіо, де ведучий з’ясовує, що означає кінець світу для кожного з них. Люди розповідають про трагічне та болюче, незначне й кумедне. Їхня потреба бути почутими, поділитися з кимось своїм досвідом та переживаннями очевидна та зворушлива. Радіо – це мотив, що об’єднує події цієї ночі та пов'язує частини фільму структурно та змістовно, виокремлюючи джерело найважливіших питань.
Моніка Павлючук – польська режисерка документального кіно. Вона є співавторкою (разом із Катажиною Міллер) книжки «Бути жінкою і не здуріти», яка була перекладена кількома мовами. Закінчила факультет культурології при Центрі американських студій Варшавського університету, факультет журналістики Центру журналістики у Варшаві та курс документалістики DOC PRO у Школі Вайди.
Торкаючись повітря (2004), Моделі (2006), Тиша. Третє видання (2006), Це можна змінити (2007), Коли я птах (2013)
