Кіно з'явилося, аби зафіксувати повсякденність, а першими в історії фільмами стали документальні. Однак уже ранні досліди братів Люм’єр подарували нам прекрасні гібриди, де реальність і постановка з’єднувалися в єдине ціле. Відтоді минуло більше сотні років, що включали численні експерименти з формою й жанром. Документальне кіно змінювалося на наших очах, але незмінним залишалося одне – бажання режисерів зрозуміти довкілля, себе, свою історію й знайти тонку межу між творчим осмисленням і спостереженням за реальністю. Іноді, щоб зробити це, було достатньо одного монтажного столу (found footage), украй особистого погляду (фільм-есе), групи однодумців (пряме кіно) або бажання поглянути на все під іншим кутом (експериментальні фільми). Так, документальне кіно вже давно перестало бути просто монтажем якоїсь події й голів, що говорять. Сьогодні це цілий океан волі, де можливо все, зокрема маніпуляція, постановка, використання чужого контенту й гра з глядачем. Про цю саму свободу, нові форми документального кінематографа та його ключові складові ми й поговоримо на нашій дискусії із символічною назвою «Ілюзія жанру».
Учасники дискусії:
Катерина Горностай – режисерка, випускниця московської школи документального кіно і театру Марини Разбєжкіної та Михаїла Уґарова.
Юлія Коваленко – кінокритикиня, кураторка одеського кінотеатру авторських фільмів «Инотеатр».
Олексій Радинський – кінематографіст і публіцист (Центр візуальної культури).
Олександр Телюк – кінокритик (Національний центр Олександра Довженка).
Модераторує дискусію Станіслав Битюцький, кінокритик та засновник інтернет-журналу про авторське кіно Cineticle.