Намагаючись зрозуміти причини самогубства 26-літнього поета-хулігана, режисерка відкриває приховану трагедію втраченого покоління перебудови, якому Боріс надав голос. «Нас викинули з комунізму, але ми так і не прийшли до капіталізму», – як висловилася його молода вдова. Ера Єльцина, яку Захід асоціював із демократією та свободою, відчувалася зовсім по-іншому на небезпечних вулицях Єкатеринбурга, де бандити щодня влаштовували розбірки. Проте, незважаючи на похмуру дійсність, це – поетичний фільм із трагікомічним поглядом на любов Боріса до життя: через його вірші біль перетворюється на милосердя.
Нідерландська режисерка російського походження. Cтворила п'ять документальних фільмів, що отримали міжнародні нагороди. Вивчала російську літературу в Амстердамському університеті та режисуру в Кіноакадемії Нідерландів. Почала свою кар'єру 1997 року з документального фільму «Пані з білим капелюхом», який отримав широке визнання. Відтоді отримала численні нагороди за свої фільми, зокрема нагороду Яна Кассіеса за поетичну кіномову.
Пані з білим капелюхом (1997), Після весни 68-го (2001), Ермітажники (2004), Голоси Бама (2006), Боріс Рижий (2008), Діти води (2011)
