Розмова у форматі «питання-відповідь» з усесвітньо відомим данським оператором-

постановником, власником нагороди фестивалю «Санденс» за «найкращу операторську 
роботу в кіно» у документальному фільмі «Поцілунок Путіна» (реж. Лісе Бірк Педерсен) та 
інших численних поважних нагород. 

Ларс Скрі – справжня «зірка» серед операторів-документалістів. Він знімав скандально 
відомі стрічки Джошуа Опенгаймера «Акт убивства» (2012) та «Погляд тиші» (2014) про 
виконавців та жертв масових політичних убивств в Індонезії. Перший з цих двох фільмів 
був на попередньому Docudays UA, другий – один із хедлайнерів цьогорічного фестивалю. 
Окрім того, у поточній позаконкурсній програмі аж дві інші стрічки, які фільмував Ларс 
Скрі: «Прихіповані» (реж. Карл Хавер) та «Угода» (реж. Карен Стоккендал Поулсен).
Колеги по професії описують Ларса Скрі як багатогранну особистість і людину з 
невичерпним художнім потенціалом. За його майстерність, доброту та відвагу журі 
різноманітних конкурсів пропонували такі формулювання відзнак для нього:

- Ларс Скрі має унікальну властивість жити в моменті, інтенсивно слухаючи й 
спостерігаючи. У той час як одне його око сфокусовано на найближчому об’єкті 
– окулярі камери, інше вдивляється в ширшу перспективу – у світ поза рамкою 
об’єктива. Він має сьоме чуття на те, що зараз має відбутись, і завжди знає, коли 
увімкнути камеру.
- Ларс Скрі – це інь та ян, міцний горішок і водночас поет, солдат і граційний 
танцюрист.

Серед запитань, які можна поставити «міцному горішку» – про життєво небезпечний 
досвід багатомісячних зйомок війни в Афганістані для титулованого документального 
фільму «Армадільйо» (реж. Янус Мец Педерсен), а також про те, що він робив у Донецьку 
навесні 2014 року.