Кінокритик Надія Заварова (Cultprostir.UA) розповідає про документальні картини, в яких створено яскравий екранний образ Майдану.
Про трагічні події української зими 2013-2014 рр. знято багато фільмів: переглядаючи їх, дивуєшся різноманітності авторських рішень, трактувань, народженню нових смислів, що з'являються завдяки монтажу. Сьогодні поговоримо про документальні картини, в яких створено яскравий екранний образ Майдану − виразний і часом суперечливий.
Режисери: Роман Бондарчук, Катерина Горностай, Андрій Литвиненко, Володимир Тихий та інші.
Революційний кіноальманах є збіркою короткометражок, знятих молодими українськими режисерами, що були безпосередніми свідками майданівських подій. Прем’єра фільму відбулася на Міжнародному фестивалі Docudays UA, відтоді картина подорожує кінофестивалями світу. 20 листопада до річниці «революції гідності» відбувся показ фільму в київському кіноклубі «ПроБіл».
«Ми готували одинадцятий Docudays UA і зрозуміли, що у нас немає фільму для відкриття фестивалю. Нам хотілося говорити про те, що зараз відбувається в нашій країні, з нашими людьми. І тоді виникла ідея зібрати фільм до відкриття з матеріалів тих режисерів, що знімали на Майдані. Ніхто з тих, до кого ми звернулися, нам не відмовив, навпаки − віддали найкраще зі своїх зйомок! Всі розуміли, наскільки важливо зробити фільм, розповісти про те, що коїлося взимку на Майдані. Оскільки фестиваль щороку проходить в останній тиждень березня, у нас було дуже мало часу. Ми ледь встигали підготувати фільм технічно. Але назва фільму «Євромайдан. Чорновий монтаж» радше символічна. Вся країна знаходиться у стані чорнового монтажу, тому що намагається проводити реформи під час війни», − розповіла Cultprostir продюсер фільму Дар'я Аверченко.
Режисер: Нікон Романченко
Короткометражний фільм Нікона Романченка «Обличчя» брав участь у міжнародному студентському конкурсі 44-го МКФ «Молодість» та отримав приз за «кращий фільм» національного конкурсу. Дякуючи за нагороду, режисер сказав, що йому трохи ніяково отримувати Скіфського оленя, коли події майдану фактично ще не завершилися, та країна переживає трагічні часи.
Романченко мешкає неподалік від Майдану, тому весь час перебував у вирі подій, які і надихнули його на створення яскравого екранного образу революції. «Будучи цілодобово інсайдером, режисер знімав Майдан і персонажів картини, привніс у роботу своє знання і розуміння людського, індивідуального начала, завдяки чому вона набула особливого сенсу, адже вийшов індивідуальний портрет колективного дійства», − розповіла в інтерв’ю Cultprostir Міла Новікова, голова відбіркової комісії 44-го МКФ «Молодість».
Режисер: Сергій Лозниця
Прем’єра «Майдану» Сергія Лозниці відбулася в травні 2014 року на Канському кінофестивалі, де фільм вразив глядачів. А вже влітку, перед виходом картини до українського прокату, режисер розповів у інтерв’ю Сultprostir: «Моя мета − привести глядача на Майдан і дати йому можливість прожити 90 днів революції. Я хотів залишити публіку наодинці з подіями, без будь-яких коментарів або голосу за кадром. Використовував довгі плани, щоб максимально занурити глядача в те, що відбувається. Намагався записати якнайбільше прямого звуку з місця подій, щоб створити поліфонію, симфонію звуку в картині».
Від перших днів майданівських подій українські документалісти – режисери та оператори – вирішили об’єднатися у творчу групу, яка має спільну мету: «довести, що через документальне кіно можна змінювати уявлення людей про навколишню дійсність та стан речей». Документальні фільми, що створені командою #Babylon’13, неодноразово демонструвалися в Україні та за кордоном, де здобули визнання публіки.
На 44-му МКФ «Молодість» творча група #Babylon’13 отримала нагороду за внесок у розвиток українського кінематографа. Документалісти продовжують працювати: тепер вони фіксують трагічні події війни на сході України. Один із засновників та авторів #Babylon’13 Володимир Тихий розповів Cultprostir в інтерв’ю: «Матеріал, з яким ми працюємо, майже неможливо зрежисерувати. Події розгортаються швидко, в часто неконтрольованих ніким обставинах, ти маєш встигнути відзняти все, що відбувається. Така специфіка зйомок на війні».
Режисери: Олександр Течинський, Олексій Солодунов та Дмитро Стойков
Світова прем’єра повнометражної документальної картини «Все палає» відбулася на міжнародному кінофестивалі у Лейпцигу, де фільм одразу здобув нагороду. Віддаючи належне авторам, члени журі наголосили: «Фільм жорсткий і позбавлений нещирості та удаваності. Відчувається, як наростає насильство, що піднімалося зсередини, як починається ескалація насильства у відповідь: є сцени, що нагадують громадянську війну, чується гуркіт, ллється кров. Картина не намагається розмірковувати над змістом подій, але свідчить про боротьбу, яка пішла криво, і, зрештою, призвела до розпачу, безпорадності і смерті».
Продюсер картини Юлія Сердюкова розповіла в інтерв’ю Сultprostir: «Найбільше радує, що окрім показів фільму, фестиваль DOK Leipzig організував кілька публічних дискусій, що, так чи інакше, зачіпали події в Україні. Люди хочуть розібратися в тому, що тут відбувається, і роблять це всіма можливими способами. Чи не для цього знімається документальне кіно?»
Джерело: cultprostir.com.ua
