Найкращі фільми Фестивалю документального кіно про права людини покажуть 10–11 червня у місті Гродно, що в Білорусі. Всі покази відбудуться в кінозалі Генерального консульства Польщі в Гродні (вул. Будзёнага, 48А).

Вхід на всі покази вільний!

Сторінка заходу на Фейсбуці: https://www.facebook.com/docudaysuabelarus

Довідки за телефоном: +37529 7843221

Партнер показів – Генеральне Консульство Республіки Польща у Гродні.

10 червня: 

18.30 –  «Твердиня» 

Клара Тасовська, Лукаш Кокеш

2012, Чехія, 70'

Уявіть місце, де час ніби завмер. Час завмер, і життя застигло у вічній подобі Радянського Союзу. Люди тут якось призвичаїлися до панування таємної поліції та зжилися зі страхом, що за ними постійно стежать. Придністровська Молдавська Республіка. Пропаганда авторитарного насильницького режиму президента Ігоря Смірнова у радянському стилі перетворила більшість жителів республіки на простих робітників, геть не свідомих того, наскільки нестерпна ситуація, в якій вони опинилися. Смірнов керує цією неіснуючою країною вже понад двадцять років. Фільм зосереджено на кількох характерних рисах цього геополітичного провалля між Європейським Союзом та Росією, між минулим і теперішнім, злочинністю і доброчесністю, занепадом і надією на майбутнє. Дія стрічки розгортається під час президентських виборів. Режисери аналізують «неіснуючу державу» та правила життя в ній.

20.00 –  «Останній лімузин» 

Дарья Хльосткіна

2014, Росія, 73’

Міхаіл, Андрєй, Ніна, Владімір, Надя та Люда – п’ятеро працівників колись могутнього автомобільного заводу ЗІЛ. Вони обіймали різні посади – від начальників та інженерів до майстрів і різноробів – і з болем сприймають безжальний занепад підприємства, намагаючись вистояти завдяки своєму професіоналізму в умовах, коли все навколо нищиться. Раптом завод отримує замовлення на виготовлення трьох легендарних лімузинів  ручного збирання. Ці автомобілі колись були одним з основних символів військових парадів армії Радянського Союзу на Красній площі у Москві. Міхаіл разом зі своєю командою фахівців з ентузіазмом береться до справи, радіючи можливості показати, чого вони варті...

11 червня:

18.00 – «Капітан і його пірат» 

Енді Вольфф

2012, Бельгія, Німеччина, 84’

Кшиштоф Котюк, капітан вантажного судна Hansa Stavanger, 2009 року протягом чотирьох місяців був заручником сомалійських піратів. Режисер Енді Вольфф супроводжує капітана під час курсу психотерапії, спрямованого на примирення з пережитим, відчуттям поразки й закидами звільнених членів команди про те, що він співпрацював із піратами. Агадо, капітан піратського судна, не потребує психотерапії. Він отримав майже тримільйонний викуп і не втратив поваги своїх поплічників, його багаторічний досвід життя на війні позбавляє будь-яких моральних дилем, що постають перед ним, а його розум холодний через жування листя ката. Парадокс, але цих двох чоловіків об’єднує взаємоповага, народжена під час викрадення. Фільм знайомить нас із двома протилежними світами, дає унікальні свідчення основних учасників подій і відкриває маловідомі подробиці міжнародної торгівлі.

19.40 – «Полум’яні голоси» 

Ноа Левін

2012, Ізраїль, 14’

17-річний Срулік – ізраїльтянин ефіопського походження, відторгнений системою освіти. Він працює прибиральником і пише пісні – мріє стати відомим репером. Тексти пісень його гурту «Полум‘яні голоси» – це історії про молодь із Шапіри, мікрорайону в невеликому містечку Ґадера, розповіді про їхні життя й мрії. Коли ефіопи починають виступи проти поширення расизму, Срулік трансформує свої почуття в слова пісні й стає голосом протесту.

20.15 – «Ув’язнені» 

Ліат Мер

2013, Ізраїль, 56’

Події фільму відбуваються у жіночій тюрмі «Неве Тірца», що розташована у центральній частині Ізраїлю. Очима трьох героїнь – юдейки, мусульманки і християнки – глядачі фільму спостерігатимуть дворічну історію взаємин співкамерниць, а також стосунків жінок і тюремної охорони. В межах крихітних камер досліджується етнічна різноманітність. Ці жінки відгороджені й закриті від суспільства, а також від самих себе. Міцні й водночас вразливі відносини між ув’язненими і персоналом тюрми, а також стосунки в'язнів між собою сповнені загальною недовірою і водночас взаємоповагою.