Естонська режисерка і продюсерка Маріанна Каат стала відомою в Україні 2012 року завдяки фільму «Шахта №8», прем’єра якого повинна була відбутися в конкурсі Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Але український виробник, студія «Інтерфільм», виступила проти показу через, мовляв, постановочність фільму. Минулого року режисерка була членом журі конкурсу DOCU/КОРОТКО на фестивалі Docudays UA.
Сайт «Телекритика» поспілкувався з Маріанною Каат в рамках серії інтерв’ю з режисерами-документалістами.
Маріанна Каат: «Система фінансування в Україні, як на мене, запрацювала. Проблема більше в тому, що у вас дуже поганий стан освіти. Таланти, судячи по фестивалю Docudays UA, у вас є. Фестиваль мені сподобався, він буквально пульсує креативом. Але він ішов не від режисерів, а від фотографів, художників та інших людей споріднених професій. Усі навколо пітчинґувати мені ідеї, пов’язані з напівдокументальною темою…
Добре було б цю енергію, позитивну і активну, спрямувати в правильне русло. Тому що в українському документальному кіно, на диво, нічого не відбувається. На одному з фестивалів довелося ознайомитись із короткометражними фільмами з України. І хоча їхні автори – молоді люди, фільми виглядали якось поза сучасним контекстом. Очевидно, їх навчали люди, у яких дуже старе уявлення про кіно, і в результаті в режисерів абсолютно звернуті мізки. При цьому молодь абсолютно сучасна, і все з ними нормально.
Можливо, питання в самих викладачах… Нове покоління не приходить, а ті, хто на видноті, не тому навчені. Документальне кіно не вимагає тривалого навчання в принципі. Якщо є бажання, ті ж журналісти можуть витратити рік на навчання, наприклад, у приватній школі Марини Разбєжкіної...»
Повну версію інтерв’ю читайте на сайті «Телекритики»…