Костантін Кузьмінський – один із п’яти молодих санкт-петербурзьких поетів, чиї вірші увійшли до поетичної збірки «Живе дзеркало», опублікованої в Нью-Йорку 1972 року. Двоє поетів з цієї групи – Костантін Кузьмінський та Іосіф Бродський – невдовзі емігрували до Сполучених Штатів. Бродський здобув світову славу, отримав Нобелівську премію з літератури у 1987 році, а дев’ять років потому помер від серцевого нападу. Для Костантіна доля приготувала дещо інше. Він мешкає в обшарпаній хатинці поблизу залізничного переїзду в крихітному селищі на березі річки Делавер. Свобода Костантіна абсолютна, як і його відданість мистецтву. У своїй оселі поет оточений книгами, колекцією витворів мистецтва, своїми поетичними збірками та котами. Разом із Кузьмінським мешкає його дружина Емма, на прізвисько Миша. У фільмі Костантін і його Миша – не лише герої розповіді, але й співрежисери стрічки – до фільму увійшло відео, зняте Мишею, а також інтерв’ю з поетом та його дружиною.
Андрій Загданський народився в Києві 1956 року. Випускник Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. З 1981 по 1988 працював на Київській кіностудії науково-популярних фільмів. У період з 1988 по 1996 роки – член Спілки кінематографістів України, а в 1990-1992 рр. – секретар цієї організації. У 1992 році Андрій емігрував до США, де викладав історію кіномистецтва в університеті міста Нью-Йорк «Нова школа». В Штатах також створив незалежну кінокомпанію AZ Films L.L.C. (1996). Починаючи з найпершої документальної стрічки режисера, знятої в 1990 році, його фільми отримали численні нагороди на міжнародних фестивалях.
(Вибране): Тлумачення сновидінь (1989), Вася (2002), Костя і Миша (2006), Помаранчева зима (2007), Мій батько Євген (2010)
