17-річний Срулік – ізраїльтянин ефіопського походження, відторгнений системою освіти. Він працює прибиральником і пише пісні – мріє стати відомим репером. Тексти пісень його гурту «Полум‘яні голоси» – це історії про молодь із Шапіри, мікрорайону в невеликому містечку Ґадера, розповіді про їхні життя й мрії. Коли ефіопи починають виступи проти поширення расизму, Срулік трансформує свої почуття в слова пісні й стає голосом протесту.
Ноа Левін нині навчається на випускному бакалаврському курсі з кіно й філософії в Тель-Авівському університеті. За час навчання вона зняла два короткометражні фільми, художній («Церемонія») і документальний («Полум‘яні голоси»), а також була директором і куратором Міжнародної програми Міжнародного студентського кінофестивалю, що проводився факультетом кіно й телебачення Тель-Авівського університету. Нині Ноа Левін працює над третьою короткометражною роботою.
Полум‘яні голоси (2012), Церемонія (2012)
