Марсельский міжнародний кінофестиваль FIDMarseille, що проходив з 2 до 8 липня, відвідала програмний координатор Docudays UA Вікторія Лещенко – розповісти представникам міжнародної кіноспільноти про український фестиваль документального кіно та відчути на собі дихання культурного центру Європи…
Якщо Бог створив реальність за сім днів, то Марсельський міжнародний кінофестиваль за такий же термін її розвіяв. Ще кілька років тому в назві фігурувало слово «документальний», але тепер воно тихцем розчинилося. Ритм життя «ФІДа» (FID – Festival International du Cinéma) цілком підкорений стрімкому взаємопроникненню світів і підвищеній подієвості самого міста. Яскравий та гамірний, спекотний і брудний, містичний і шарлатанський, революційний і волелюбний, просякнутий середземноморською сіллю й чадними газами автомобілів, Марсель визнано культурною столицею Європи 2013 року.
Марсельський національний театр La Criée: фасад
Відвідуючи десятки виставок, фестивалів та інших активностей, присвячених цьому, французи примудряються встигати вщерть наповнювати кінозали TNM La Criée та Cinéma Les Variétés, зі щирим зацікавленням очікують національних прем’єр французьких фільмів. Фестивальний же директор має спеціального асистента-мотицикліста, що той на своєму мотоциклі переміщує боса від однієї локації до іншої з раптовістю невловимого месника. Така мобільність дозволяє уславленому кінокритику та експериментатору Жан-П’єрові Рему вправно маневрувати між фестивальними сценами, вечірніми фуршетами та ранковими нарадами його команди. Він встигає все – навіть написати авторські розлогі синопсиси для каталогу. У позафестивальний час він носиться по всьому світу, особливо акцентуючись на латиноамериканському регіоні.
Марсельський національний театр La Criée: інтер'єр
Одіозна та харизматична особистість Жан-П’єра веде вектор усього фестивалю, де межа документів і вигадок давно стерта. Гедлайнер фестивалю – П’єр Паоло Пазоліні. Ретроспектива його фільмів – знакова подія, до якої прив’язані інші документальні програми позаконкурсної програми. Їх буквально названо на честь творів та фільмів італійського неореаліста – «Теорема», «Інферно», «Хор», «Описи описів». Трафаретний портрет маестро на головному фестивальному іміджі. Так само і на фестивальному трейлері, в якому за кадром лунає «невпізнане та загадкове слово» з його теоретичної спадщини. Опитування інших гостів так і не допомогло його встановити. Виявилося, всі губляться в здогадах, не можуть заснути і думають, що ж то за слово на фінальному кадрі ролика, що йде між фільмами.
Обговорення «Сонячного експерименту» Марселя Тюрковскі та Еліз Флоренті
Слідуючи встановленому концептові, фестиваль відкривається російською містифікацією Алєксєя Фєдорченка «Небесні дружини лугових марі»/ «Небесные жены луговых мари», яка відтворює лад та звичаї містичного етносу. Закривається ж – останньою авангардною роботою Йонаса Мекаса, сюрреалістичним щоденником – «Вирізані кадри з життя щасливої людини»/ Out-Takes From the Life of a Happy Man. Між цими стрічками – фільми, які заледве можна зарахувати до документальних, так само, як і неможливо вважати ігровими у повному розумінні цього слова. Часом це оберталося мало не чудернацькою кіновиставою на кшталт «Доґвілля». З-поміж них уперше за всю історію кінофестивалю український фільм «Час життя об’єкта в кадрі» – у міжнародному конкурсі. Експеримент Олександра Балагури зі змішування жанрів, стримано сприйнятий на батьківщині, здобув тут спеціальну відзнаку журі.
Церемонія нагородження
Ще один «український інсайт», чистий «монтаж атракціонів» у дебюті україно-французько-німецького виробництва «Сонячний експеримент»/ The Sun Experiment Марселя Тюрковскі та Еліз Флоренті занурює глядача до медитативного трансу разом із молодою героїнею фільму. За допомогою спеціально розробленого обладнання через її тіло пропускається сонячна енергія. Різні погодні умови створюють певні електро-енергетичні частоти, провокуючи у дівчини різні стани свідомості.
Ці стани, яким піддається і глядач фестивалю, немов флешбеки повертаються ще не раз. Кінофестиваль, як марка ЛСД, похитнувши потребу в «чистому документі», розширює межі неможливого. Ця піґулка – твій «ФІД». Її виписав кінокритик, що придумав кінофестиваль – загадковий та принадний.
Більше світлин з Марселя – у галереї.
Вікторія Лещенко
Подорож здійснена за підтримки Французького Інституту в Україні.
