Київський сніг навіює мені спогади з дитинства… І хоча в Данії сніжило минулого тижня, при перельоті з Копенгагена сполучним рейсом через Дюссельдорф до Києва проблем не виникло.
Проте в Києві сніг всюди, тому тут безладдя на дорогах. Насправді шлях до самого міста забрав досить багато часу і врешті-решт водій відмовився від спроб доїхати до розташованого на невисокому підвищенні готелю. Тому ми поїхали безпосередньо до Будинку кіно на церемонію відкриття 10-го фестивалю Docudays UA. Після порції смачного гарячого борщу і невеликого перепочинку ми з естонським режисером Маріанною Каат відвідали прес-конференцію і церемонію відкриття (яка, до речі, була не без сюрпризів і драм). Насправді, весь фестиваль міг бути заборонений, але про це пізніше.
Опісля я попрямував до готелю, адже був трохи застуджений і загалом втомлений перельотом, що виявилось справжнім випробуванням для мене! Незважаючи на те, що готель розташований за 10 хвилин від Будинку кіно, йти пішки було практично нереально. Мені пощастило і організатор фестивалю, режисер і оператор Роман Бондарчук допоміг мені: посадив у своє авто, почистив його від снігу і ось вже завів мотор. Але за іронією долі, авто так і не рушило з місця. Мені поталанило ще раз: авто Романового товариша було у кращому стані і ми накінець дістались готелю. До речі, Роман Бондарчук покаже свою нову стрічку, проведе майстер клас і презентує фотовиставку в рамках фестивалю. Він – герой, а я зміг «вижити».
Що ж, тепер Ви знаєте, хто я. Я інформуватиму вас про новини засніженого фестивалю, що я його відвідую і на якому я ще й член журі програми DOCU/ Життя.
Переклад: Анастасія Перун
www.filmkommentaren.dk