Від 10 до 14 липня в селі Уніж Івано-Франківської області вп'яте відбувся фестиваль АртПоле, програму кінопоказів якого представила модераторка конкурсу DOCU/КОРОТКО Ірина Танцюра. Вона поділилася своїми враженнями від фестивалю...
Традиційною стала програма фестивалю Docudays UA на фестивалі музики та ленд-арту АртПоле – і, найприємніше, що на неї вже чекали віддані глядачі. Перед кінопоказом ділилися враженнями від побаченного не тільки з минулорічної мандрівки Docudays UA, але й з самого фестивалю у Будинку кіно.
Першим показом дводенної програми стала «Ромська мрія» Романа Бондарчука: історії закарпатських ромів, які докорінно змінили своє життя і прагнуть позбутися стереотипів, що супроводжують їх взаємодію з середовищем. Проект не тільки відкриває завісу над буденним життям етнічної групи, але й показує як ускладнюється шлях людей, що прагнуть змін, усталеним в суспільстві негативним ставленням до них. Дана ситуація може проектуватися на будь-які соціальні групи, а документалістика дозволяє поглянути на світ очима Іншого, розширити власний горизонт. Підтвердженням цьому став повний зал на показі та жива реакція глядачів.
Наступний блок програми також не розчарував, оскільки включав найкращі фільми короткометражного конкурсу. Жваві й дотепні персонажі стрічок «Сери та сеньйори» Олександра Течинського (призера премії ім. Андрія Матросова від команди Docudays UA) та «Воласті голуби» Пола Фіґана (переможця конкурсу DOCU/КОРОТКО) занурили глядачів у світ неймовірної азартності. Якщо в першому випадку настрій змагання підтримувався жагою до прибутків від щорічного паломництва хасидів в містечко Умань, то в другому – це конкурування господарів голубників в робітничому містечку Шотландії, де один з головних героїв не менш хитрий та вигадливий, аніж Ґрінч – викрадач Різдва.
Ще два фільми програми такі не схожі на перший погляд, але об’єднані темою намагань двох жінок досягти своєї мети – «Мрія» Дар’ї Дрюченко та «Абетка» Мадлі Ляене, теж дуже тепло були сприйняті публікою. Хоч проблема неспроможності мати власне житло, якщо ти займаєшся необхідною для інших людей та низькооплачуваною діяльністю, що розкривається в «Мрії», є більш актуальною для наших теренів, «Абетка», в якій сімнадцятирічна Веле ходить в одну школу з власною донькою та прагне оволодіти грамотою, змусила щиро співпереживати героїні фільму.
Після таких різних за настроєм, але важливих історій, що були розказані документалістами глядачі поринають у насичену атмосферу АртПоля, щоб повернутися до нас наступного дня. Вихід з кінозалу практично межує з джем-майданчиком, де вирують музичні імпровізації як учасників фестивалю, так і його гостей. Програма різноманітних майстер-класів: «Витинанки» Анатолія Бєлова, де можна було створити свій вигадливий паперовий світ, «Небесна майстерня» в межах якої оволодівали загадками конструювання літальних апаратів, таємниці розробки і втілення ленд-арт об’єктів, що розкривалися німецькими художницями, а також десяток інших не менш цікавих заходів – від вирізання музичних інструментів з овочів до уроків сучасного танцю не дозволяли нудьгувати ані дорослим, ані дітям. Тим більше, що варто було встигнути насолодитися неймовірними краєвидами місцевості. Власне, решта дня та вечір з концертною програмою пройшли настільки насичено, що непомітно замайорів ранок наступного дня, впродовж якого мав відбутися останній показ програми Docudays UA.
Заключним акордом стала спеціальна програма документальної анімації DOCU/ANIMA. Серед короткометражних робіт був показаний призер одного з головних анімаційних фестивалів світу в Аннесі – фільм Бастьєна Дюбуа «Мадагаскар: подорожні нотатки». Не менш цікавими були й інші анімаційні роботи, але беззаперечним фаворитом публіки став фільм «Моя “довга пташка”» Вілла Андерсона – іронічна оповідка про складну взаємодію автора та персонажа. На цій веселій ноті фестивалю Docudays UA довелося попрощатися з доброзичливою публікою АртПоля, сподіваючись на наступні зустрічі під час мандрівок, а також в березні в київському Будинку кіно. Дорогою до Івано-Франківська під дощовим карпатським небом ще довго згадувалась привітність, свобода та безпосередність, які панували на АртПолі впродовж нашого перебування.
Більше світлин з АртПоля можна побачити у галереї.
Ірина Танцюра
