Алла Тютюнник, письменник, кінодраматург, журналіст, член оргкомітету Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

Минуло вже понад три місяці від того дня, як герой фільму «Шахта №8» Юра Сіканов потрапив у Макіївську міську лікарню №1 після жорстокого побиття сусідами, а оргкомітет фестивалю Docudays UA досі отримує листи від небайдужих громадян з проханням розповісти, як склалася доля Юри після лікування.

Нагадаємо: у березні минулого року фільм естонської режисерки Маріанни Каат «Шахта № 8» мав бути показаний у конкурсній програмі 9-го міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Але студія «Інтерфільм», що мала на той час ексклюзивні права на комерційний показ цього фільму в Україні, з невідомих причин заборонила оргкомітету фестивалю демонструвати фільм. Тоді Маріанна Каат за власним рішенням показала фільм про 15-річного хлопчика Юру з м. Сніжного Донецької області, який разом з двома сестричками пішов від батьків-алкоголіків і вимушений був працювати в нелегальних і смертельно небезпечних шахтах-копанках http://www.telekritika.ua/news/2012-03-25/70684. Разом з Маріанною Каат фільм представляли герої фільму Юра Сіканов і Дмитро Оприщенко.

Після фестивалю Юра й Дмитро не наважилися щось змінити в своєму житті, хоч ми й пропонували їм переїхати в Херсон, здобути освіту. Вони повернулися у підпільні «копанки» Сніжного.

А в ніч з 27 на 28 жовтня Юру нещадно побили битою двоє сусідів, наслідки – вщент розбита нижня щелепа й 8 вибитих зубів. Інші сусіди знайшли гроші на першу операцію, на дві наступні коштів у хлопця не було. Ось коротка хроніка подій за останні три місяці.

Листопад: кошти зібрали, операції пройшли успішно

Юру в лікарні відвідували громадські активісти, сотні людей по всій Україні збирали кошти на його лікування http://www.docudays.org.ua/2010/index.php?option=com_content&view=article&id=828:--l-8r------&catid=48:2009-08-25-17-04-48&Itemid=134.

Активістка «Донецького правозахисного центру» і координатор фестивалю Docudays UA Альона Ігнатьєва постійно підтримувала зв'язок з хірургами лікарні та інформувала громадськість, як почувається Юра, скільки коштів потрібно на його лікування. Всеукраїнська молодіжна організація «Студентське братство» взяла Юру під свою опіку. «Братчики» познайомилися з Юрою та Дмитром у березні 2012 року на фестивалі Docudays UA, потім часто передзвонювалися, надсилали хлопцям корисні для особистісного розвитку книжки. А коли з Юрою трапилася біда, - теж збирали гроші на обстеження, титанові пластини, ліки, операцію.

Усього на картку Юри було зібрано близько 40 тисяч гривень.

Режисерка Маріанна Каат теж допомогла. Вона всі 6 років, відколи зняла фільм, підтримує зв’язок з Юрою та Юлею, спочатку – лише по телефону, тепер – в Інтернет-мережі «Контакти». Шле посилки з одягом. Юра та Юля розповідають їй про своє життя, радяться з нею. До речі, той будинок, куди 6 років тому втекли діти Сіканови від пиятик і дебошів вітчима, теж купила для них Маріанна Каат. Потім старша сестра Уляна вийшла заміж і виїхала зі Сніжного, зараз живе в Києві. Молодша сестра Юля живе в Сніжнянському дитячому будинку – її маму позбавили материнських прав, Юля тепер сирота.

Грудень: Сніжне очима гості зі Львова

«Зараз Юра у Сніжному, у середу 5 грудня виписався з Макіївської лікарні. Ще під час мого відвідування зав. щелепно-лицьовим відділенням Сергій Рум’янцев виявився дуже відкритою людиною, передав мені диски з історією хвороби, давав багато настанов, чого треба дотримуватися протягом реабілітаційного періоду. (До речі, ми відразу почали втілювати це  - під час поїздки з Юрою в Сніжне брали термос із необхідним для полоскання розчином).

Водночас місцева жорстка реальність проявлялася в лікарні і менш приємними епізодами, і мені, львів'янці, навіть важко було повірити, що таке - можливо в нашій країні. Як тільки я зайшла в лікарню, Юра повідомив, що в палаті з ним більшість пацієнтів - наркомани, двоє вже померло. Одного разу Юриного сусіда по палаті після смерті іншого навіть «уповноважили» транспортувати тіло до моргу...

Зараз Юра радіє, що перебування в лікарні позаду. На питання, як там мама, Юра із сумом каже: «Про це зараз не буду говорити, але пізніше все розповім». Хоче вчитися і сподівається, що подарована «братчиками» книжка Браяна Трейсі «Досягнення максимуму» стане йому в нагоді. Ще одну книжку Трейсі на тему самовдосконалення я через своїх донецьких друзів передам Юлі Сікановій.

До речі, найбільшою несподіванкою і справжнім відкриттям для мене стало знайомство саме з нею. Виявилося, що п'ятнадцятирічна Юлічка очолює учнівське самоврядування свого дитячого будинку, гарно вчиться, хоче розвиватися творчо і мріє стати... режисером. Недаремно минули зйомки фільму «Шахта No.8» і спілкування з Маріанною Каат! Юлічка вирішила вже через півроку вступити у Луганський мистецький коледж і готуватися до вступу в Луганську академію кіно й телемистецтва. Отримані від оргкомітету Docudays UA законодавчі норми щодо прав сиріт я вже передала Юлі для ознайомлення. Між Юрою та Юлею я помітила особливу дружність. Ще до побиття Юра подарував сестрі телефон, через який Юля має доступ до Інтернету. На заставці - Юрина фотографія. А собі забрав старий телефон Юлі і на заставці поставив фото сестри. Коли ми були в Сніжнянському дитбудинку, я демонструвала на нетбуці фото й відео з наших акцій, громадських інспекцій, - Юра і Юлічка виявляли бажання долучатися до такої громадської справи. Юра вже не раз питав мене: «Когда мы уже с вашим «братством» поедем освобождать крымские маяки?». Сподіваюся, ці мрії будуть втілені у життя».

Іще один герой фільму – Дмитро Оприщенко так і працює в нелегальній шахті, каже, що дуже втомлюється, зате добре заробляє.

Січень: час одужання і планів

Юра ще не працює, живе на залишки тих грошей, які зібрали небайдужі люди. Лишилося менше 10 тисяч гривень. Друга спроба оргкомітету фестивалю зібрати кошти на реабілітаційний період та на початок нового життя і навчання Юри подалі від Сніжного успіху не мала: на спеціально відкритому для цього рахунку сьогодні – 410 гривень.

Лікарі не дозволяють Юрі важкої роботи, а легкої в Сніжному немає. Та якби й схотів повернутися на шахту – після нової хвилі шуму в ЗМІ Юру туди не беруть.

За висновками медиків, процес загоєння після операції пройшов успішно – без запалень і ускладнень. Через місяців 5-6 можна буде вставляти зуби. «Только вот осколки костей торчат во рту, я их языком постоянно чувствую», – говорить хлопець.

Українська Гельсінська Спілка з прав людини запросила для захисту інтересів Юри досвідченого адвоката з Тореза, він контролює розслідування побиття Юри, яке триває й досі.

Лютий: час побачити інше життя

Тим часом Юра готується взяти участь у проекті «Школа правової свідомості та громадської активності» для старшокласників 6-ти областей України, підготовленому молодіжною організацією «Учнівське братство». Проект підтримав фінансово Міжнародний фонд «Відродження».

Керівнику «Учнівського братства» Віталію Іванову – 17 років, «Школа правової свідомості...» – його другий проект. Перший проект Віталія ще рік тому виграв конкурс у Національному Демократичному Інституті (США) й 16-річний учень став чи не наймолодшим в Україні керівником моніторингової групи, яка досліджувала, наскільки ефективно влада усіх районів Львівської області бореться з алкоголізмом у підлітковому середовищі. Юні монітори виявили, що більшість заходів проводяться, або для «галочки», або взагалі не виконуються.  Нині Віталій та його команда лобіюють в обласній раді удосконалення антиалкогольної прогами та її достатнє фінансування. http://www.mediastar.net.ua/35304-antialkogolnu-programu-lvvschini-neobhdno-udoskonaliti.html .

Щодо нового проекту за участі Юри, Віталій Іванов розповідає: «Ми хочемо викликати у старшокласників яскраве переживання існуючих альтернатив - на контрастах із життя інших молодих людей. У бесідах зі старшокласниками візьмуть участь члени «Учнівського братства», які всього на 1-2 роки старші від них, але вже досягли практичних успіхів у громадській і правозахисній діяльності, а також Юра Сіканов – герой документального фільму «Шахта №8». Це дасть можливість підліткам замислися: «Якщо мене доля не змушує працювати в шахті з 15 років, а я маю можливість розвиватися, формуватися як молодий свідомий громадянин, то чому б цей розвиток не почати прямо сьогодні, як це роблять мої ровесники з «Учнівського братства»?.

Виступи в школах розпочнуться у лютому. У недавній телефонній розмові Юра сказав, що з нетерпінням чекає цієї подорожі: «Хочу увидеть другую жизнь и других людей, чем в Снежном. И тогда уже буду планировать, что делать в жизни дальше».

Березень: всі дороги ведуть на Docudays UA

А наприкінці березня й учасники проекту, і Юра Сіканов зустрінуться з Маріанною Каат у Києві на 10-му фестивалі Docudays UA, де естонська режисерка цього разу буде працювати в журі конкурсу DOCU/КОРОТКО.

Фільм «Шахта №8» досі подорожує світом – його показують на багатьох міжнародних фестивалях, у нього вже більше 20 нагород, його купують і показують телеканали різних країн. Маріанна Каат передала права на некомерційний показ фільму в Україні оргкомітету нашого фестивалю, і його змогли побачити десятки тисяч глядачів у 21-х областях – в рамках Мандрівного Docudays UA.

На початку квітня цього року фільм «Шахта №8» буде змагатися у конкурсній програмі Kinofest NYC 2013 у Н’ю Йорку.

Усі, хто бажає допомоти Юрі Сіканову, можуть це зробити, переказавши кошти на один із вказаних рахунків:

4627 7300 0250 1564 - картковий рахунок в РайффайзенБанкАваль відкритий на ім'я фінансового директора фестивалю Docudays UA Костюніна Дениса Костянтиновича.

Веб-мані:

U154886388705 - гривня

E369050947041 - євро

R275510369222 - російські рублі

Z181331526988 - долар США

Платником виступає юридична особа

Платником виступає фізична особа

Оргкомітет фестивалю бере на себе відповідальність за цільове використання коштів та детальне звітування громадськості.

Телефони:

06232-58-78-79 - номер відділення Макіївської лікарні.

067-443-64-45 – представник Оргкомітету фестивалю Docudays UA.

Оргкомітет Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA