Одинадцятирічна Вєрка та її дев’ятирічний брат Марцель опинилися під дверима дитячого притулку у Вроцлаві. На запитання, хто вони є, Вєрка відповіла: «Ми – діти комуністів». У відповідь вихователька закричала: «Скільки можна присилати жидокомуністів?!». Йшов 1949 рік. Мати Вєрки та Марцеля ще перед війною була комуністкою; її заарештували, звинувативши у співпраці з американською розвідкою, та посадили на п’ять з половиною років. Ці роки її діти проведуть у різних притулках. У фільмі йдеться про брата й сестру, чиї долі змінилися під тиском ідеологічних переконань батьків.
Марцель Лозінські народився 1940 року. Закінчив Технічний університет у Варшаві та факультет режисури в кіношколі м. Лодзь. Член Американської кіноакадемії та Європейської кіноакадемії. Викладав у кіношколі FEMIS у Парижі, в Інституті польської культури та у Варшавському університеті. Зняв кілька десятків документальних фільмів, відзначених численними нагородами. Його фільм 89 мм від Європи номінувався на «Оскар» (1994). Веде документальний курс у Майстер-школі кінорежисури Анджея Вайди.
