На узбіччі міста, яке виростає з пустелі, хтось самотній грається на майданчику для гольфа. Хтось, кому не спиться, пише листа з трудового табору своїй дружині в Кенію. На будмайданчику вирує піщана буря, а місцеві люди відбувають химерний танцювальний церемоніал. Місто Дубаї, яке зазвичай сприймають як приклад або дивовижного розвитку, або невдалого трюкацтва, стає полем для візуального дослідження вигнань, прагнень та бажань. У трьох розділах фільму саме місто, довколишня пустеля та їхні мешканці помалу розкривають найтемніші сторони сучасного суспільства, а тривала економічна криза провіщає кінець епохи.
Серджан Кеца навчався режисурі в Студії Варан, а згодом – у Національній школі кіно й телебачення у Великій Британії. Зараз живе між Лондоном та Сербією. Нещодавно у своїй роботі досліджував зв’язки між вибудуваним середовищем й інфраструктурою та людським існуванням у своєму фільмі Міраж, - візуальним дослідженням міста Дубаї та довколишньої пустелі. Інший напрям його роботи – це Балкани; режисер намагається виявити універсалії у потоках заплутаних історичних наративів. За попереднім своїм фахом він – фізик.
Після війни (2006), Лист батькові (2011)
