Манон Луазо провела ретельне й філігранне розслідування, намагаючись докопатись до істини. Вона зробила спробу кинути світло на державні злочини, що були скоєні через вісім років після того, як колишній офіцер КДБ Владімір Путін став президентом Росії. Серед найвідоміших жертв режиму – Александр Литвиненко та Анна Політковская. Та, окрім цих двох справ, у фільмі йдеться про багатьох інших людей, котрих систематично цькували й знищували за спроби розслідувати обставини приходу Владіміра Путіна до влади, а також намагання викрити корупцію в ФСБ та її зв’язки з організованою злочинністю. Глядач дізнається, як таємні служби проникають в усі сфери життя російського суспільства.
Манон Луазо було 24 роки, коли після стажування в найвідоміших французьких газетах “Le Nouvel observateur” та “Liberation” вона вирішила оселитись у Москві. Пізніше працювала в “Le Monde” та на BBC. Від письменництва вона поступово переходить до зйомок. «Спочатку я хотіла знімати фільми переважно на теми культури, про театр, наприклад», - розповідає вона. Всі свої таланти режисер успадкувала від французько-британської родини: її батько – журналіст “Le matin” , а мати – митець. Свого часу Манон була глибоко вражена війною в Чечні та хворобою Єльцина. У 2003 році вона потай зняла фільм «Грозний: хроніки забуття». Стрічка отримала високу оцінку і справжнє визнання, завоювала кілька нагород. Остання робота Луазо та фільм «Серійні вбивства на землі Путіна» утверджують її в ролі документаліста людських доль.
