Севастополь – найбільший український порт «могутнього» російського флоту. За одне спекотне літо ми знайомимося з місцевим населенням – від несамовитих підлітків до розчарованих колишніх моряків, які шукають щастя в цьому дивовижному мікросвіті. Усі ці люди зустрічаються на пірсі. 14-річного красеня Пашу мопеди цікавлять значно більше, ніж дівчата, а 13-річна Настя оплакує своє перше кохання. Навіть 80-річна Галина зронить кілька сліз за басовитим голосом колишнього коханця, та лиш після того, як закінчить свій ранковий заплив на вбогому пляжі Аполонівки. А потім Сергій, жилавий плавець на довгу дистанцію, який, незважаючи на свої 85 років, нізащо не знехтує «третім китом» здоров'я – сексом. Нарешті ми зустрічаємося з Вовою та Андрієм: перший – вкритий татуюваннями колишній в’язень, другий – звільнений офіцер міліції. Зараз вони разом незаконно працюють водолазами поряд із суднами Чорноморського флоту. Вони символізують севастопольську дилему: місто надто вбоге як на колишню славу, та й надто живе, аби перетворитися на купу брухту.
Пустирище (1997), Зеки (2005), Пірс Аполонівки (2008)
